Звичайна пузирчатка

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Звичайна пузирчатка

Звичайна пузирчатка (pemphigus vulgaris) здебільшого починається з появи поодиноких пузирів на слизових оболонках рота, деколи – носових ходів; статевих органах, у пахових складках та в пупку, під молочними залозами у жінок, на волосистій частині голови. При цьому поступово, іноді досить швидко, на зовні незмінених або трохи почервонілих ділянках шкіри та слизових оболонках рота з’являються свіжі численні пузирі. Вони локалізуються внутрішньоепідермально. Покришки їхні напружені або навпаки в’ялі. Розміри пузирів різні – від розміру вишневої кістки до курячого яйця і більше. Навколо них часто не буває запальних змін шкір. Вміст пузирів спочатку прозорий, далі він поступово мутніє і згодом на їхньому місці можуть утворитися пустули. Іноді пузирі мають геморагічний вміст. Після розриву покришок кількох пузирів, що близько розташовані один від одного, утворюються великі вологі рожево-червоні ерозії з уривками покришок пузирів біля країв. Їхнє виділення може зсихатися в масивні кірки. Ерозії болісні, особливо на слизовій оболонці рота й червоній облямівці губ. За відсутності адекватного лікування з’являються нові пузирі, що перетворюються згодом на ерозії та можуть займати більшу частину шкіри та слизових оболонок. На місці ерозій, що загоїлись, лишаються гіперпігментовані плями. Загальний стан хворих спочатку майже не змінюється і лише свіжі численні висипи можуть спричинити деяке підвищення температури тіла.
Рожево-червоні ерозії на слизовій оболонці рота іноді можуть бути помилково діагностовані як вияви стоматиту; в складках – як попрілість; на волосистій частині голови у зв’язку з утворенням кірок – як імпетиго. Оскільки успіх у лікуванні пузирчатки залежить від своєчасності діагностування, його слід провести якнайшвидше. Для цього кожний хворий з поодинокими виявами, що схожі на вияви пузирчатки, повинен бути перевірений на симптоми Нікольського та Асбо – Гансена; обстежений цитологічно.
Виявлення симптому Нікольського: при потягуванні пінцетом за обривки покришки пузиря відшаровується верхній шар епідермісу за межі неураженої на вигляд шкіри. У деяких хворих відшарування епідермісу відбувається при механічній дії на шкіру поблизу висипань, а іноді й на відстані від них.
Виявлення симптому Асбо – Гансена: при натискуванні на пузирі вони значно збільшують свою площу за рахунок периферійного відшарування епідермісу.
Цитологічно акантоліз діагностується на основі виявлення на поверхні ерозій або на дні пузирів акантолітичних клітин. Матеріал беруть шляхом мазків-відбитків, забарвлюють за методикою Мая – Грюнвальда – Гімзи. Акантолітичні клітини Tцанкa – це клітини мальпігієвого шару багатошарового плоского епітелію, що зазнали дегенеративно-дистрофічних змін. Вони інтенсивно забарвлюються у фіолетовий колір, часто мають менший від нормальних клітин розмір. Їхні ядра займають дві третини площі клітини і мають кілька ядерець.
Допоміжне значення в діагностиці акантолітичної пузирчатки має показник хлоридів добової сечі за Мором, він повинен бути не нижчим 10 г на добу.

Метки: , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on октября 7, 2012 at 8:17.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

Comments are closed.