Забір виділень із сечостатевих органів для досліджень

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Забір виділень із сечостатевих органів для досліджень

Дослідження зшкрібків та виділень із сечостатевих органів здебільшого роблять при запальних ураженнях (гонорея, трихомоніаз, хламідіоз та інше.) Матеріал для дослідження бере лікуючий лікар. Попередньо ватним тампоном, що зволожений ізотонічним розчином хлориду натрію протирають зовнішні статеві органи.

У чоловіків, якщо гній вільно не витікає, легко натискають пальцем на задню поверхню сечовипускного каналу та  видавлють краплину виділень на предметне скельце і рівномірно розмазують за допомогою іншого скельця. За  відсутності виділень матеріал беруть петлею або тупою ложкою Фолькмана після 5 – 8 год утримання від сечовипускання. Матеріал (зшкрібки) для імунофлюоресцентного дослідження беруть ложкою Фолькмана, найменшого діаметру,  через 15 – 20 хв після сечовипускання, що запобігає забруднення зшкрібків  слизом та мікрофлорою виділень.

У жінок зазвичай досліджують виділення із шийки матки,  піхви, та уретри. Перед взяттям аналізів забороняється проводити гігієнічні процедури протягом доби. В піхву вводять дзеркало Куско. Матеріал беруть стерильною петлею спочатку із каналу шийки матки потім із піхви і уретри. Зшкрібки  цервікального каналу інформативні за умови забору їх у середині менструально-оваріального циклу (не раніше ніж 5 діб після місячних; не пізніше за 5 діб до них). Їх беруть тупою ложкою Фолькмана, або спеціально пристосованим одноразовим інструментом. При мікробній ерозії шийки матки, зшкрібки можна робити також і з неї.

Мазки та зшкрібки сечівника жінок в разі потреби роблять петлею та ложкою Фолькмана, відповідно. Через 5 – 8 год після останнього сечовипускання та через 20 хв після повторного, відповідно.

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on марта 26, 2013 at 12:42.

Add a comment

Comments are closed.