Хронічний гепатит (ХГ) – лабораторна діагностика

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Хронічний гепатит (ХГ) – лабораторна діагностика

Загальноклінічні аналізи (загальний аналіз крові, сечі, група крові, копрограма); біохімічне дослідження крові; імунограма.

Ознаками ХГ є цитоліз, холестаз, печінковоклітинна недостатність та імунозапальний синдром. Цитоліз зумовлений порушенням проникної здатності мембран гепатоцитів та їх органел, що зумовлює виділення складових частин клітини у міжклітинний простір та кров. Маркерами цитолізу є активність індикаторних ферментів (АлАТ, АсАТ, альдолази, лактатдегідрогенази), рівні білірубіну (особливо його прямої фракції), заліза, ціанокобаламіну та ін.

Співвідношення активності ферментів АлАТ і АсАТ (коефіцієнт де Рітіса) використовують для характеристики патологічного процесу в печінці:

- запальний тип – це співвідношення < = 1;

- некротичний тип: >=. 1;

- печінковий генез гіперферментопатії: <0,7;

- переважно позапечінкове походження гіперферментопатії: >1,3.

Холестаз зумовлений порушенням синтезу, секреції та відтоку жовчі. Про наявність холестазу свідчить підвищення активності лужної фосфатази, ?????лейцинам і нотранспептидази, гамма-глутамілтранспептидази, вмісту фосфоліпідів, (3-ліпопротеїдів, жовчних кислот, а також гіперхолестеринемія, гіпербілірубінемія).

Синдром печінковоклітинної недостатності свідчить про зміни функціонального стану печінки: порушення синтетичної, метаболічної та детоксикаційної функцій. Цей синдром характеризують зменшення вмісту в сироватці крові альбумінів, II, V, VII факторів зсідання крові, протромбіну, холестерину; зниження кліренсу антипірину; затримка виведення бромсульфалеїну, вофардину; підвищення вмісту аміаку, фенолів, амінокислот; гіпербілірубінемія переважно за рахунок прямого білірубіну.

Визначення цих показників дає змогу оцінити ступінь компенсації функцій печінки:

- стадія компенсації – зміни біохімічних показників відсутні або незначно відрізняються від показників норми, легко коригуються медикаментозною терапією;

- стадія субкомпенсації – вміст альбумінів вище 30-40%, протромбіновий індекс 45-60%;

- стадія декомпенсації – вміст альбумінів нижче 35%, протромбіновий індекс нижче 45%.

Імунозапальний синдром (полі-, моноклональна гаммапатія) – синдром автоімунного ураження печінки внаслідок продукції автоантитіл до різних структур гепатоцитів. Характеризується підвищенням рівня гамма-глобулінів, вмісту у сироватці ІgG, ІgМ, ІgА, показників білково-осадових проб (тимолової, Вельтмана та ін.), наявністю АМА, SМА, анти-LКМ-1, змінами кількості Т – та В-лімфоцитів, субпопуляцій Т-лімфоцитів (хелперів, супресорів) та їх співвідношення.

З метою диференційної діагностики ХГ проводиться визначення вмісту: заліза та феритину в сироватці крові; міді, церулоплазміну в сироватці крові, добової екскреції міді; альфа-фетопротеїну; активності амілази, рівня глюкози у крові.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 22, 2013 at 10:20.

Add a comment

Comments are closed.