Вірусний гепатит В (ВГВ) – загальні відомості

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Вірусний гепатит В (ВГВ) – загальні відомості

Вірус гепатиту В (НВV) належить до Гепадновірусів. Збудник має зовнішню оболонку (білок представлений поверхневим антигеном – HBsAg) та серцевину, в якій є сердцевинний (core) антиген (НВсАg); антиген інфекціонності (HBeAg), одно – та дволанцюгову ДНК та ферменти – ДНК-полімеразу та протеінкіназу. Останнім часом з’являються дані про мутантні варіанти ВГВ, у яких спостерігаються зміни в структурі HBsAg та в області геному, який подавляє експресію НВеАg, при чому перебіг гепатиту у анти-НВе-позитивних /НВеАg-негативних більш тяжкий і тривалий.

Вірус надзвичайно стійкий в зовнішній середі, к дії різноманітних хімічних та фізичних факторів. При кімнатній температурі зберігається на протязі 3 міс, в холодильнике – 6 міс, у висушеній плазмі або в замороженому вигляді – роками. Інактивація збудника в 1-2% р-не хлораміну настає лише через 2 год, а в 1,5% р-не формаліну – через 7 діб. При автоклавуванні він гине на протязі 45 хвилин, а при стерилізації сухим жаром (1600 С) – через 2 часа.

Захворюваність на вірусний гепатит В не має сезонності і порівняно рівномірно розподіляється протягом року, переважно спостерігаються спорадичні випадки.

Механізм зараження ВГВ – основний парентеральний, можливі також від матері до дитини – вертикальний і перинатальний; при статевих контактах з інфікованою людиною – статевий; при інших контактах з інфікованою людиною – горизонтальний і штучні (при порушенні цілісності шкірних покривів і слизових оболонок).

Діти інфікуються в 10% випадків при народжені від НВзАд-позитивних матерів, а коли в матері є НВеАg – то імовірність перинатального інфікування дитини зростає до 70-90%. У приблизно 15% – 90% з них може розвинутись хронічний гепатит. Близько 95% випадків перинатальної передачі відбувається під час пологів, приблизно 5% немовлят заражаються ВГВ ще в утробі матері.

При сексуальних контактах передача вірусу відбувається в результаті контакту слизових оболонок з сім’яною рідиною, вагінальним секретом чи менструальною кров’ю інфікованих. У 18% хворих на гострий ВГВ відбувається передача інфекції постійним статевим партнерам. Набагато частіше інфікуються партнери хворих на хронічний ВГВ.

Горизонтальна передача найчастіше спостерігається серед дітей, у родинах хворих на хронічний ВГВ, в організованих колективах при користуванні спільним приладдям для гоління, зубними щітками, гребінцями, мочалками та ін. В розповсюдженні вірусу, внаслідок його високої стійкості в зовнішньому середовищі, можуть брати участь рушники, носові хустинки, постільна білизна й ін.

ВГВ є однією з найнебезпечніших професійних інфекцій для працівників медичних закладів, а також для тих службовців, що за родом своєї професійної діяльності мають контакт з кров’ю чи іншими контамінованими біологічними рідинами. Захворювання розвивається при потраплянні інфікованої крові під час проколу голкою, через екскоріації, тріщини, незначні пошкодження шкіри. Реалізація штучних шляхів передачі найчастіше відбувається при різноманітних лікувально-діагностичних маніпуляціях у випадках використання недостатньо очищеного від крові і погано простерилізованого медичного чи лабораторного інструментарію, приладів, апаратів. Найбільш трудомісткою є стерилізація ендоскопічних інструментів. Зростає кількість осіб, особливо серед підлітків, що інфікуються при внутрішньовенному введенні наркотиків.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 20, 2013 at 4:35.

Add a comment

Comments are closed.