Вірусний гепатит В – клініка ВГВ

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Вірусний гепатит В – клініка ВГВ

Інкубаційний період від 42 до 180 діб, в средньому 60 – 120 діб.

Початковий (переджовтяничний) період. Захворювання у 50-55% випадків починається з ознак змішаного варіанту переджовтяничного періоду звичайно без значного підвищення температури тіла. Симптоми інтоксикації і диспептичні прояви виражені помірно. З’являється слабкість, апатія, диспептичні явища, погіршується апетит аж до анорексії. У 30-35% хворих спостерігається артралгічний варіант початкового періоду, особливістю якого є посилення болю в крупних суглобах ночами і в ранні години. У 10-12% хворих може з’явитися свербіж шкіри, уртикарний висип на шкірі, що зберігається 1-2 дні і супроводжується еозинофілією в периферичній крові. В 5-7% випадків ознаки інтоксикації повністю відсутні, а іктеричність склер і шкіри, потемніння кольору сечі, посвітлення калу можуть бути першими клінічними проявами захворювання. Початковий період хвороби триває 7-14 днів і більше, але при зараженнях, пов’язаних з переливанням крові, він може бути коротшим.

Жовтяничний період звичайно триває 3-4 тижні і характеризується вираженістю і стійкістю клінічних проявів. Виявляється більш виражена і триваліша болючість, а інколи і досить різкий біль в правому підребер’ї. Зберігається слабкість, зниження апетиту доходить до анорексії. Нерідко нудота і навіть блювота. Часто (майже в 20% випадків) виявляється свербіння шкіри. Печінка завжди збільшена, при пальпації гладка, з дещо ущільненою консистенцією. Як правило, виявляється збільшення селезінки. Можуть бути позитивними жовчноміхурні симптоми.

Жовтяниця – може бути обумовлена цитолізом гепатоцитів або розвитком холестазу. Її інтенсивність досить варіабельна – від ледве помітного світло-лимонного до жовтого шафранного відтінку. Гіпербілірубінемія – більш виражена і стійка, ніж при ГА, особливо на 2-3 тижні жовтяничного періоду. Як правило, спостерігається достатньо маніфестоване підвищення активності амінотрансфераз в сироватці крові при зниженні сулемового тесту і протромбінового індексу. Нормалізація активності амінотрансфераз, як правило, при легкій формі приходить до 30-35-го дня хвороби, при середньотяжкій – до 40-50-го, при тяжкій формі – 60-65-го дня.

В периферійній крові частіше виявляється лейкопенія з лімфо – і моноцитозом, інколи – з плазматичною реакцією. ШОЕ знижена до 2-4 мм/год, в періоді реконвалесценції може прискорюватися до 18-24 мм/год з наступною нормалізацією при відсутності ускладнень

При серологічному дослідженні крові виявляються HBsAg, анти-НВс IgM.

ВГВ часто розвивається на фоні різноманітних захворювань. Уражається не тільки печінка, але й інші органи та системи: підшлункова залоза, нирки, серцево-судинна система, що пов’язано з холемією, впливом жовчних кислот на морфологічні та біохімічні процеси різних органів і систем. У клінічній картині часто спостерігається розвиток гострого ВГВ на фоні хронічного ураження печінки, яке обумовлене алкоголізмом або наркоманією. У таких випадках циклічність перебігу з послідовною зміною переджовтяничного, жовтяничного, післяжовтяничного періодів простежується далеко не завжди. Можливі різні наслідки: від повного одужання до розвитку тяжких блискавичних форм або хронічної інфекції.

При ГВ с холестатичним синдромом на фоні інтенсивного цитолізу гепатоцитів (висока активність амінотрансфераз, диспротеїнемія, позитивна тимолова проба, низькі цифри протромбінового індексу) у розпалі жовтяничного періоду з’являються ознаки холестазу (свербіння шкіри, виражена гіпербілірубінемія, підвищення активності лужної фосфатази, ГГТП, збільшення в крові жовчних кислот, фосфоліпідів, бета-ліпопротеїдів, холестерину). В рідких випадках (як правило, у хворих похилого віку) при ГВ розвивається холестатична форма, для якої характерний виражений синдром холестазу при відсутності або слабкій вираженості цитолітичного синдрому.

При затяжних формах ВГВ клініко-біохімічні прояви розпалу хвороби і особливо періоду зворотного його розвитку триваліші – від 3 до 6 місяців. Ці форми можуть бути передстадією хронічного гепатиту. Встановлено, що гематогенна циркуляція в стабільно високій концентрації ДНК HBV більше 3-х тижнів, HBeAg більше 1 місяця, HВsAg, анти-HBc IgM більше 3-х місяців, характеризують прогредієнтний перебіг ВГВ, а, відповідно, більше 5 тижнів, 2-х і 6 місяців прогнозує ймовірність хронізації.

Одним із грізних клінічних варіантів ВГВ є Фульмінантна форма. Механізм патологічного процесу має характер ланцюгової реакції і є автоімунним цитолізом, що викликає загибель печінкової паренхіми. Типовими симптомами цієї форми є слабкість, сонливість, зниження інтересу до навколишнього, наростання жовтяниці, зменшення розмірів печінки, розвиток печінково-ниркової недостатності. Змінюється лейкоцитарна формула за рахунок збільшення відсотка паличкоядерних гранулоцитів, підвищується ШОЕ. Спостерігаються глибокі зміни білково-азотистого, вуглеводного, ліпідного, електролітного обмінів. Важливим симптомом є зменшення в сироватці крові активності АлАТ та наростаюча білірубінемія – ферментно-білірубінова дисоціація. У клінічній картині домінує ГПЕ, яка розвивається в умовах імунодефіциту.

Серед клінічних варіантів гепатиту В найнесприятливішим щодо прогнозу є Спленомегалічна форма. Вона характеризується збільшенням селезінки на всіх етапах патологічного процесу, частим рецидивом хвороби, прогресуючою хронізацією і раннім розвитком цирозу печінки. Динаміка клініко-біохімічних досліджень вказує на значну вираженість синдрому цитолізу, глибоке порушення білково-синтетичної функції гепатоцитів та напруженість мезенхімальної реакції.

Частота переходу гострого ГВ у хронічний становить 7-10%, у цироз печінки – 1-2%. Перехід у цироз спостерігається не тільки через декілька років від початку захворювання, але й протягом декількох місяців. Швидкопрогресуючий вірусний цироз розвивається як наслідок ВГ з безперервно активним перебігом. Клінічна картина характеризується хвилеподібним перебігом, з посиленням чи ослабленням ознак гепатоцелюлярної недостатності, прогресуючою спленомегалією, набряко-асцитичним синдромом, слабо вираженими екстрапечінковими ознаками, довготривалою персистенцією НВs-антигену. Повільно прогресуючий цироз формується в процесі рецидивуючого перебігу або розвивається приховано після перенесеної гострої інфекції. Після тривалого латентного періоду цироз проявляється характерною клініко-морфологічною картиною. Виявляються глибокі порушення білково-синтетичної функції печінки з ознаками запально-мезенхімального процесу: гіпоальбумінемія, гіпергамма-глобулінемія, високі показники тимолової проби. Однак при розпізнаванні латентних форм необхідно враховувати можливість перебігу їх під різними клінічними масками – гемохроматоз, хронічний лейкоз, тромбо-флебітична селезінка. В оцінці патологічного процесу важливе значення мають допоміжні морфологічні, радіонуклідні, соно-графічні дослідження.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 20, 2013 at 12:17.

Add a comment

Comments are closed.