Вірусний гепатит В – гостра печінкова недостатність

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Вірусний гепатит В – гостра печінкова недостатність

Посилення дистрофічних і запальних змін у печінці можуть призвести до її гострого чи підгострого некрозу з гострою печінковою недостатністю, що клінічно виражається синдромом ГПЕ. Виділяють три стадії гострої печінкової недостатності: перша і друга, що відносяться до прекоми, третя – кома.

І стадія (ГПЕ-І) характеризується відносно незначними порушеннями психіки і свідомості. Наростають астенія й адинамія. Настрій нестійкий, апатія змінюється ейфорією. Поведінка хворих стає неадекватною, часто агресивною. Вони бурхливо реагують на больові подразнення (у тому числі на ін’єкції), а потім впадають у дрімоту. Хворих турбують відчуття туги, тривоги, запаморочення навіть у горизонтальному положенні. Характерний "печінковий запах" з рота, позіхання, повторна блювота. Важливою ознакою прекоми І є наростаюча денна сонливість. Ці ознаки виявляються на фоні посилення жовтяниці шкіри, зменшення розмірів печінки, геморагічного синдрому, погіршення лабораторних показників.

Надзвичайно важливо в хворих на тяжкі форми вірусного гепатиту вчасно виявляти зниження протромбінового індексу і ще недостатньо яскраво виражені порушення психічної діяльності, які можуть бути першими провісниками енцефалопатії. З цією метою використовують такі прості тести, як "проба письма" і "проба рахунку". При першому враховуються зміни почерку хворого при спробі написати що-небудь чи неможливість правильно намалювати яку-небудь геометричну фігуру (коло, зірку, квадрат і т. п.). "Проби рахунку" виявляють помилки при послідовному відніманні, наприклад, від 300 якої-небудь однозначної цифри.

В другу стадію (ГПЕ-II) періоди збудження стають менш тривалішими і все частіше змінюються сопорозним станом, з якого хворих ще можна вивести окриком чи больовим подразненням. Свідомість спутана, хворий дезорієнтований у часі і просторі, ковтальний і рогівковий рефлекси збережені. З’являються м’язові посмикування і характерний "хлопаючий" тремор кистей, що нагадує ритмічні змахи крил птаха. Брадикардія змінюється тахікардією. Нерідко підвищується температура тіла. Наростає кровоточивість, у деяких хворих з’являється блювота "кавовою гущею", а також чорний "дьогтеподібні" випорожнення. Сопорозний стан поступово поглиблюється, переходячи в кому. На електроенцефалограмі (ЕЕГ) реєструються тета-хвилі на фоні уповільнення альфа-ритму.

III стадія (ГПЕ-ІІІ) відрізняється від попередньої порушенням словесного контакту, втратою адекватної реакції на біль. Виявляються патологічні рефлекси (Бабінського, клонус стопи та ін.), симптоми орального автоматизму (хоботковий, Маринеску – Радовичі та ін.). Дефекація і сечовипускання стають мимовільними.

З поглибленням коми (ГПЕ-ІV) настає повна втрата реакції на всі види подразників, у тому числі і больові – арефлексія. З’являється симптом "плаваючих очних яблук", зникає тремор кістей. У термінальній стадії зіниці розширені і не реагують на світло. Порушення біохімічних показників крові й особливо коагулограми дуже виражені, але вони лише доповнюють яскраву клінічну симптоматику, що сама по собі достатня для проведення градації ГПЕ.

Умовно виділяється рання і пізня печінкова кома. Рання розвивається в перші 10-14 днів хвороби, пізня – після 14-го дня. Частота летальних виходів ВГВ складає 0,5-2%.

Період реконвалесценції. В зв’язку з можливою хронізацією інфекційного процесу рішення питання про одужання після ГВ залежить від повноти і старанності клініко-біохімічного і серологічного (вірусологічного) обстеження. Так, на момент виписки з стаціонару клінічне одужання, нормалізація біохімічних показників і зникнення маркерів активної вірусної реплікації настає лише у 75-90% реконвалесцентів, у решти спостерігаються різноманітні клініко-лабораторні зміни, виявлення яких залежить від якості клінічного обстеження, набору застосовуємих лабораторних тестів і правильності їх оцінки. Серед постгепатитних синдромів нерідко виявляється дискінезія жовчовивідних шляхів, їх запалення. Хронічний гепатит формується в 10-15%.

Окремо стоїть питання щодо постгепатитного “носійства" HBsAg. При циклічному перебігу гострого ВГВ тривалість антигенемії, в основному, не перевищує 3-6 місяців. Тривале (більше 3-х місяців) виявлення в крові HBsAg в стабільно високій концентрації навіть при відсутності клінічних ознак, цитолізу, маркерів активної вірусної реплікації являється побічним критерієм затяжного (проградієнтного) перебігу хвороби, що може бути підтверджено гістологічними дослідженнями печінкових біоптатів. Виявлення HBsAg в стабільному титрі протягом 6 місяців і більше від початку гострого ГВ навіть при нормальних клініко-лабораторних показниках свідчить про хронізацію процесу. Дана обставина є показанням для проведення пункційної біопсії печінки з метою виключення хронічного ГВ.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 20, 2013 at 16:37.

Add a comment

Comments are closed.