Вірусний гепатит С (ВГС) – симптоми і перебіг

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Вірусний гепатит С (ВГС) – симптоми і перебіг

Інкубаційний період ВГС в середньому становить 6–8 тижнів, але може коливатися в межах від 2 до 25 тижнів. Захворювання, як правило, починається поступово без чітких клінічних проявів. Тривалість переджовтяничного періоду – близько 10 днів, проте у частини хворих він відсутній, і першими проявами хвороби можуть бути жовтяниця, потемніння сечі. Переджовтяничний період не має чіткої синдромальної характеристики: переважають астеновегетативні явища та змішана симптоматика. Значно рідше з’являються жовтяниця, артралгії, головний біль, головокружіння, свербіж шкіри, підвищується температура. Інтоксикаційний синдром слабо виражений. При тяжкій формі в окремих випадках домінує холестатичний синдром. Практично у всіх хворих збільшені розміри печінки, а у 30% – селезінки. Клінічні прояви – загальна слабкість, адинамія, диспептичні розлади, вегето-судинні порушення – становлять синдром інтоксикації, який вказує на тяжкість захворювання.

У хворих Гострим вірусним гепатитом підвищення вмісту білірубіну (жовтяниця) відмічається у 20%, активності АлАТ – майже у всіх хворих (з точкою відліку вище крайньої межі норми на 10%, або в 1,5 раза): у переважної більшості у З рази, приблизно у третини – у 5~8, тільки в окремих хворих – у 10 разів. При виписці зі стаціонару більш ніж у половини хворих визначаються нормальні показники активності АлАТ. У кого ж вони підвищені, ступінь його менший, ніж при госпіталізації в основному у 2 рази. Виявлення нормальних показників АлАТ у хворого на ГГС при виписці зі стаціонару ще не означає, що він одужав. У частини таких осіб згодом може виявлятись підвищена активність АлАТ, що свідчить про активність процесу. Стійке багаторазове виявлення нормальної активності АлАТ протягом півроку після виписки при відсутності порушення біосинтезу білків у печінці (відсутності змін у вмісті альбуміну і гамма-глобуліну, показників тимолової проби), показників гемостазу, нормальних величинах АсАТ, гамма-глутамілтранспептидази і лужної фосфатази може бути сприятливою ознакою. У хворих, які перенесли ГВГС, доцільне багаторазове дослідження активності АлАТ ("профіль активності АлАТ"): протягом півроку після виписки зі стаціонару – щомісячно, в подальшому – через кожні 3 місяці або рідше, залежно від ситуації у конкретного хворого.

Допоміжну інформацію може дати паралельне визначення активності АлАТ у цільній і розведеній 1:10 фізіологічним розчином сироватці крові. У гострому періоді ВГС спостерігається "ефект розведення": в розведеній сироватці активність АлАТ може бути в 2–8 разів вища, ніж у цільній. Виявлення переміжної активності АлАТ, відсутність "ефекту розведення" може свідчити про розвиток хронічного процесу в печінці і потребує розширення досліджень як біохімічних маркерів хронічного процесу, так і специфічних маркерів, інструментальних методів, а можливо, і пункційної біопсії печінки.

Виписка зі стаціонару проводиться за клініко-біохімічними показниками з урахуванням стану хворого в середньому через 3-4 тижні з наступним тривалим регулярним спостереженням.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 21, 2013 at 16:46.

Add a comment

Comments are closed.