Вади розвитку епідермісу і придатків шкіри

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Вади розвитку епідермісу і придатків шкіри

Усі пухлини, зокрема й шкіри, умовно поділяють на доброякісні та злоякісні. Доброякісним пухлинам шкіри нерідко можуть передувати вади розвитку епідермісу, придатків шкіри, потових і сальних залоз, дерми, жирової тканини,  нейроектодермальних пігментних утворень; злоякісним –  передракові захворювання шкіри.

Вади розвитку – це   первинні структурні дефекти, що виникають внаслідок  локалізованого неправильного морфогенезу.

Іхтіозиформний невус (naevus Ichthyosiformis). Реєструється частіше в ранньому дитячому віці, іноді у членів однієї родини. Це темно-сіре коричневе бородавчасте доброякісне утворення  епідермісу неправильної форми. Існує, не змінюючись, багато років.

Лікування проводять хірургічним способом або електрокоагуляцією.

Невоїдні рогові кісти (сystae nevoideae comae) утворюються з нормального епідермісу та нормальних придатків шкіри і є видозміненими невусами волосяних фолікулів чи сальних залоз. Вони малігнізуються у 1,5% випадків. До невоїдних кіст належать первинні білі вугрі, атероми, аденоми, дермоїди і епідермоїди.

Первинний білий вугор(milium) - це щільні білі, кулясті вузлики розміром із просяне   зерно. Бувають у немовлят.

Атерома(аtheroma) являє собою ретенційну кісту сальної залози на шкірі волосистої частини голови, шиї, чола, повік, мошонки. Розмір атером буває від  сірникової голівки до яблука. Консистенція щільна або еластична. Вміст має молочний вигляд, складається зі злущеного епітелію, клітин сальних залоз, холестерину. Атероми  легко зміщуються при пальпації, оскільки вони не зростаються з прилеглими тканинами. Атероми можуть гноїтись, і тоді імовірність перетворення їх у базальноклітинний  рак зростає.

Лікування хірургічне – атероми видаляють разом з капсулою або проводять електрокоагуляцію. Вони  малігнизуються у 2 – 4 % випадків, частіше під час травмування. Тому слід уникати  подразнень цих новоутворень.

Атерому потрібно диференціювати від ліпоми та базаліоми.

Аденома сальних залоз Прінгла(аdenoma sebaceum Pringle) є  вадою розвитку сальних залоз і часто поєднується з іншими вадами (гемангіоми, лімфангіоми, гіпопігментні й пігментні плями, піднігтьові фіброми, невоїдні пухлини головного мозку, рабдоміоми міокарда і легень, слабоумство тощо). Виникають аденоми в юнацькому віці,  іноді реєструють і в немовлят. Локалізуються на шкірі носощічних складок, щік, підборіддя, інколи –  чола, спинки носа. Мають округлу чи овальну форму (1 – 10 мм у діаметрі),  з гладенькою поверхнею, жовтуватого або коричнюватого кольору, м’якої консистенції. На їхній поверхні і навколишній шкірі розвиваються телеангіоектазії.

Для лікування аденом сальних залоз застосовують електроліз, електрокоагуляцію, кріодеструкцію, оперативне видалення.

Прогноз стосовно повного видужання – сумнівний; іноді окремі вузлики регресують самостійно. Методів профілактики виникнення аденом сальних залоз не розроблено.

Диференціюють це захворювання від червоних і конглобатних вугрів, циліндроми.

Дермоїди(dermoidae) можутьформуватися з усіх шарів шкіри. Це рухомі, щільні утворення величиною від 2 мм до 6 см у діаметрі. Локалізуються на місцях зрощення кіст на  волосистій  частині голови, біля кутів ока, вушної раковини, привушних залоз, носогубних складок, рідше  на скронях. Їхній вміст є  сироподібною масою, до складу якої входить жир, холестерин та продукти розпаду клітин.  Дермоїди видаляють хірургічним методом.

В 5 – 8 % випадків дермоїди малігнізуються. Слід уникати їх травмування; у разі нагноєння кісти видаляють разом з усіма шарами  стінки. Диференціюють це захворювання від ліпоми, фіброми, міоми.

Епідермальні, чи епідермоїдні, кісти(сystae epidermoidae) виявляють в будь-якому віці як у чоловіків, так і в жінок. Локалізуються переважно на голові, шиї, тулубі, верхніх кінцівках. Розміри їхні бувають від 5 до 40 мм, консистенція – м’яка, форма – різна. При проникненні в їхню порожнину мікрофлори може розвинутися запальний процес і навіть абсцесс.

Ці кісти видаляють хірургічним методом. Малігнізація буває дуже рідко. Методів профілактики  епідермальних кіст не розроблено.

Диференціюють дані кісти від атероми, білих вугрів, кіст сальних залоз.

Невус сальних залоз (naevus sebaceus)  розвивається з первинного епітеліального зародка. Виникає в старшому дитячому віці. Виявляється у вигляді поодиноких чи множинних вузликів. Вони локалізуються переважно на обличчі, на волосистій частині голови, рідше –  на червоній облямівці губ, на слизовій оболонці рота (хвороба Фордайса).Зовні  вони нагадують папіломи або бородавки. Спочатку вузлики бувають жовтуватого кольору, потім стають червонуватими. Розміри їхні варіюють у межах від 1 – 2 до 10 мм у діаметрі. Нерідко на вузликах є  телеангіоктазії.

Малігнізується невус сальних залоз винятково рідко. Захворювання  лікують шляхом кріодеструкції, дермабразії, електрокоагуляції. Прогноз даного захворювання сприятливий.

Невус сальних залоз слід відрізняти від червоних вугрів, демодекоза, звичайного та червоного вовчака.

Інтраепідермальна епітеліома (еpithelioma interdermale) виникає в дитинстві, але чітко виявляється лише в дорослих у вигляді множинних перламутрових або коричневих плям на тулубі, кінцівках. Причиною її  виникнення –  порушення ембріогенезу клітин епідермісу. Однак існує також думка, що її гістогенетичним джерелом є потова залоза. Цей вид епітеліоми іноді може  переходити в базаліому.

Лікування здійснюють електрокоагуляцією або кріотерапією.

Цей вид епітеліоми диференціюють від себорейної бородавки, фолікулярної кератоми, меланоми в початковій стадії  її розвитку, від метастазів раку в шкіру й ін.

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on марта 25, 2013 at 21:40.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

Comments are closed.