Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Захворювання нігтів

Ураження нігтів бувають приодженими і набутими. Вони виникають внаслідок патогенної дії ендогенних та екзогенних чинників на нігтьові пластинки, валики, ложа або матрікс. Такі ураження часто супроводжують інфекції шкіри, що описані у відповідних розділах. Для різних патологічних станів характерні такі зміни нігтьових пластинок.

Аноніхія – природжена або набута відсутність нігтьових пластинок. Буває при травмах, бульозних дерматозах, цукровому діабеті.

Гапалоніхія – набуте розм′якшення нігтів. Зустрічається при лепрі, мікседемі, периферійному невриті, спастичному паралічі.

Дисхромія нігтів – зміна їхнього кольору внаслідок відкладання пігменту. Зустрічається при оніхомікозах, прийомі протималярійних препаратів, серцево-судинних захворюваннях, цирозі печінки.

Лейконіхія – повне або часткове побіління нігтя при хронічній травматизації, порушеннях травної і нервової систем.

Ламкість нігтів – розвивається з вільних країв. Буває при хімічних і радіаційних впливах.

Мегалоніхія – збільшення розмірів нігтів.

Мікроніхія – зменшення розмірів нігтів.

Нігті Гіппократа (у вигляді годинникових скелець), пальці часто мають вигляд барабанних паличок. Виявляють при хронічній гіпоксемії.

Нігті старечі – стають каламутними, сірувато-жовтуватими, мають поздовжні смуги.

Поперекові борозни нігтів. Буває при ендокринних розладах, пухирчатці, грибоподібному мікозі, тифі, кіру, скарлатині, гепатитах.

Оніхія точкова – точкові заглиблення в нігтях, що бувають при різних дерматозах, зокрема, псоріазі.

Оніхогрифоз – дистрофія нігтів з їхнім потовщенням, подовженням, покрученням (нагадують пташині кігті). Виявляють при травмах, відмороженні, розладах кровообігу кінцівок.

Оніхоксіс – посилення піднігтьового гіперкератозу. Зустрічається при запаленнях.

Оніхолізис – часткове або повне відокремлення нігтя від його ложа. Буває при гіпохромній анемії, гіпотиреозі, нервових захворюваннях, псоріазі, екземі, оніхомікозі.

Оніхомадезис (оніхоптоз) – набута відсутність нігтя. Відокремлення починається з проксимального краю нігтьової пластинки.

Оніхорексис – поздовжне розщеплення нігтів. Супроводжує псоріаз, екзему, ендокринопатії.

Оніхофагія – шкідлива звичка обкусування нігтів.

Оніхошизис – горизонтальне розщеплення вільного краю нігтів. Виявляють при екземі, червоному плоскому лишаї.

Платоніхія – плоскі нігті. Зустрічається при цирозі печінки, псоріазі.

Поперекові смуги нігтів – виникають після інфекційних захворювань, інтоксикацій. Мають фіолетовий колір.

Склероніхія – затвердіння нігтьових пластинок.

Add a comment

Захворювання потових залоз: гіпогідроз, гіпергідроз, пітниця

Гідрози. Характеризуються підвищеним або зменшеним потовиділенням. Слід зазначити, що до непатологічного гіпергідрозу схильні люди із зайвою вагою, жінки в передменструальний та клімактерічний періоди, наприкінці вагітності та при перегріваннях.
Гіпогідроз. Буває у осіб, що хворіють на іхтіоз, атопічний дерматит, мікседему, хворобу Аддісона, червоний вовчак, захворювання центральної нервової системи. Дуже рідко зустрічається ангідрон,при якому немає потовиділення внаслідок генетично обумовленої відсутності або атрофії потових залоз. При пересиханні шкіри призначають зволожувальні креми.
Гіпергідроз. Загальний гіпергідроз буває виявом соматичних та інфекційних захворювань. Локальний гіпергідроз виявляють найчастіше на шкірі складок, обличчя, кистей та стоп при нервових збудженнях і внаслідок вегетосудинної дистонії.
У разі недостатнього догляду за шкірою та приєднання інфекції може розвинутись бромгідроз – гіпергідроз із неприємним запахом.
Лікування гіпергідрозу полягає у ретельному дотриманні гігієнічних норм, правильному підборі взуття й одягу, призначенні адаптогенів та заспокійливих препаратів. Місцево призначають пасту Теймурова, ванночки із рожевим розчином калію пермангангату, відваром дубової кори, шалфею, зверобою, присипки з борною або саліциловою кислотою, лікоподієм, окисом цинку, уротропіном.
Пітниця. Гіпергідроз внаслідок перегрівання, що зустрічається переважно в дітей віком до 3 років. Виявляється множинними везикульозними висипаннями, що локалізуються здебільшого в складках та на тулубі.
Розрізняють такі клінічні види пітниці:
1. Червона – везикульозні висипання виникають на тлі червонуватих вузликів.
2. Біла – виникає при пустулізації.
3. Кристалічна – при відсутності запальних явищ.
Для лікування пітниці слід усунути перегрівання. Місцево призначають протирання спиртовими препаратами та індиферентні присипки.

Add a comment

Захворювання сальних залоз: себорея, вугрі

Себорея (seborrhoea) – патологічний стан шкіри, зумовлений порушенням функції сальних залоз та зміною хімічного складу їхнього секрету. За зниження функції сальних залоз розвивається суха себорея, за підвищення – жирна. У виникненні себореї мають значення спадкові фактори, порушення співвідношення між вмістом андрогенів та естрогенів, розлади у функціонуванні коркової речовини наднирників, щитоподібної залози, вегетативної нервової системи, імунологічної реактивності, травлення, авітамінози. Певне значення має наявність вогнищ хронічного запалення та ураження шкіри грибками (Pytirosporum orbicularae).
Виникає себорея здебільшого в період статевого дозрівання на шкірі, що має багато сальних залоз – волосистій частині голови, обличчі, між лопатками, на грудях. Суб’єктивних відчуттів немає. Рідко буває незначний свербіж.
Рідку жирну себорею зустрічаєть частіше у жінок. Шкіра обличчя стає жирною, блищить, волосся схильне до злипання. З’являється лупа. Часто супроводжується себорейною алопецією, що у жінок має дифузний, а в чоловіків вогнищевий характер. Вугрі виникають рідко.
Густа жирна себорея здебільшого буває у молодих чоловіків. На фоні дещо ущільненої шкіри видні розширені вічка сальних залоз у вигляді бурих крапок. Часто розвиваються вугрі.
Суха себорея. Виникає внаслідок згущення шкірного сала, ускладнюється його вихід на поверхню. Шкіра стає сухою, виникають численні вугрі, лупа.
Змішана себорея буває переважно у чоловіків у вигляді сухої або густої жирної себореї на волосистій частині голови і рідкої жирної – на обличчі.
Для лікування себореї призначають рослинну дієту, санують вогнища хронічної інфекції, нормалізують травлення. Призначають вітаміни групи В, аєвіт, адаптогени, біостимулятори, препарати цинку (цинктерал, ревалід). Для видалення лупи, особливо при сухій себореї, показані нічні дерматологічні компреси на волосисту частину голови 1 – 2 рази на тиждень із 5% сірчаною маззю, оливковою або доведеною до закипання і охолодженою соняшниковою олією, розмоченим м’якушем бородинського хліба. Широко використовуються лікувальні шампуні нізорал, фрідерм-цинк, фрідерм-тар (з дьогтем), фітовал, ревіталь, альгопікс. Використовуючи мило, перевагу віддають дьогтярному, гліцериновому, ланоліновому, дитячому. При жирній себореї використовують спиртові розчини саліцилової, борної кислот, натрію тетраборату, резорцину, настоянку календули, очисний тонік оксі.
Голову при себореї бажано мити 1 раз на тиж.
Вугри (аcne) – вугри виникають внаслідок запалення сально-волосяного апарату. Починають з”являтись переважно в період статевого дозрівання і в більшості випадків ускладненням себореї.
Вугри звичайні (acne vulgaris), або юнацькі, виникають на місцях себорейних уражень шкіри – обличчі, спині, шиї, грудях, плечовому поясі.
Навколо закупорених протоків сальних залоз зазвичай утворюються рожеві запальні папули діаметром до 5 мм конічної форми. В центрі папули може з’являтися пустула з якої згодом виходить гній, що зсихається в жовтуваті кірочки. Після гоєння лишається тимчасова пігментація або поверхневий рубчик. Перебіг вугрів хронічно-рецидивуючий із загостреннями в холодну пору року.
Виділяють кілька різновидів звичайних вугрів:
1. Точкові (comedo) вугрі є пробками в сальних залозах або отворах волосяних фолікулів. Їхні верхівки мають чорний або бурий колір.
2. Папульозні (аcne papulosa) вугрі – при розвитку незначного інфільтрату навколо комедонів.
3. Пустульозні (аcne pustulosa) вугрі – при утворенні пустул у центрі папульозних акне.
4. Ущільнені (аcne induratum) вугрі – болючі синюшні вузлики розмірами з горошинку, що розрішуються дуже повільно з утворенням келоїдних рубців.
5. Абсцедуючі (аcne abscedens) вугрі – при утворенні абсцесів на місці акне.
6. Конглобатні (аcne conglobаta), або кулеподібні, вугрі – утворення великих синюшніх вузлів навколо комедонів. Вони дуже болючі, схильні до скупчення, можуть з’єднуватись між собою ходами, відкриваються на поверхні шкіри норицями. Після гоєння залишаються значні рубці, іноді спотворюючі.
Для лікування звичайних вугрів роблять такі ж призначення, як і при себореї. Крім того, використовують антибіотики з урахуванням чутливості, або широкого спектру дії, аутовакцину, аутогемотерапію, пірогенал, антистафілококовий імуноглобулін, ультрафіолетове опромінення, кріомасаж, пустули розтинають. Місцево наносять також іхтіолову, 5% сірчану мазі, дьоготь, нафталан, мазі з антибіотиками та бактеріостатиками, фукорцин, розчини анілінових барвників.
Білі вугрі (аcne alba milium) є ретенційними кістами сальних залоз. Вони мають вигляд білих незапальних вузликів розміром до 3 мм. Локалізуються переважно на шкірі статевого члену, мошонки, повік, лоба, щік.
Лікування полягає у видавлюванні їх або вишкрябуванні гострою ложкою Фолькмана.
Рожеві вугри (аcne rosacee) – виникають переважно внаслідок підвищення активності сапрофітних кліщів Demodex folliculorum (див. розділ “Паразитарні захворювання шкіри”).

Add a comment