Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування герпесу

Для лікування простого герпесу найчастіше використовують препарати місцевої дії – анілінові барвники, мазі, що містять ацикловір (зовіракс, віролекс, герпевір), та інші протигерпетичні мазі – 1% оксолінову, 1% теброфенову, лініменти мегосину, госіполу, хелепіну. Використовують також еритемні дози УФО.
При рецидивуючому перебігу простого герпесу, оперізуючого герпесу або при лікуванні осіб з послабленою імунологічною реактивністю застосовують пероральні противірусні препарати протягом 5 – 10 діб. Зовіракс (герпевір) по 1000 мг на добу, вальтрекс по 400 – 800 мг на добу, рекомбінантні інтерферони (лаферон, реаферон), інтерфероногени (циклаферон, неовір, аміксин, корінь солодки), аутогемотерапію, пірогенал, левамізол. В міжрецидивний період (якщо немає висипань більше двох тижнів) показана протигерпетична полівалентна вакцина, яку вводять внутрішньошкірно в передпліччя по 0,2 мл з інтервалом в 2 – 3 дні, на курс 10 ін`єкцій. Протефлазід – рослинний противірусний та імунокорегувальий засіб, призначають внутришньо тричі на день – по 5 крапель у перший тиждень, по 10 крапель у 2 і 3-й і, по 8 крапель у 4 тиждень лікування.
При вираженому больовому синдромі призначають анальгетики, новокаїнові блокади корінців уражених нервів. При висипаннях у ротовій порожнині застосовують полоскання слабкими антисептиками (відвар ромашки, ротокан, рожевий розчин калію перманганату), розчинами ферментів (0,1% трипсин, хімотрипсин, хімопсин). Після відходження покришок пухирців, уражені ділянки змазують кератоспластичними засобами: каратолін, олія шипшини, олійний розчин вітаміну А, мазі солкосерил та метилурацилову.
За локалізації уражень на статевих органах під час лікування важливо уникати статевих стосунків.

Add a comment

Оперізуючий лишай – герпес оперізуючий

Герпес оперізуючий або оперізуючий лишай (herpes zoster) зумовлює вірус, що фільтрується varicella zoster, який також є збудником вітряної віспи у дітей. Цей вірус може персистувати в паравертебральних нервових гангліях та гангліях трійчастого нерва. Збудник не є патогенним для тварин. Виникає оперізуючий герпес найчастіше як самостійне захворювання в осіб, імунологічна реактивність яких знижена, однак можливий бути і як ускладнення інших захворювань – пневмонії, плевриту, лімфолейкозу, лімфогрануломатозу, раку; внаслідок інтоксикації вісмутом, ртуттю, окисом вуглецю, наркотиками. Сприяють виникненню хвороби переохолодження та мікротравми шкіри. Рецидиви оперізуючого герпесу трапляються дуже рідко, здебільшого на тлі пригнічення імунологічної реактивності, зокрема при СНІДі. Хворіють на оперізуючий герпес в будь-якому віці, але переважно уражаються люди похилого віку.
Клінічна картина. Висипання з`являються раптово, або після 1– 5денного продромального періоду, що супроводжується загальним нездужанням, підвищенням температури тіла, головним болем, нудотою, іноді бувають невралгії або гіпер- та гіпостезії в зоні майбутнього ураження.
Висипання локалізуються по ходу нервів (системне розміщення висипань), частіше міжреберних, причому характерною є однобічна локалізація. На фоні дещо гіперемічної шкіри з`являються групи тісно скупчених пухирців з прозорим вмістом серозного характеру, що швидко стає каламутним.
Через 6 – 8 днів покришки пухирців розкриваються, оголяючи мікроерозії або одразу зсихаються з утворенням серозних коричнюватих кірочок. Після відпадання останніх через 2 – 3 тиж утворюються гіперпігментації, які згодом розрішаються безслідно.
Рясність висипань при оперізуючому герпесі може бути різною. Іноді вони розташовані щільно і утворюють майже суцільну лінію по ходу нерва. В окремих випадках виявляють оперізуючий герпес ротової порожнини з локалізацією на слизових оболонках губ, щік, твердого піднебіння, що також характеризується однобічністю висипань.
Суб`єктивно відзначаються печіння та болючість по ходу ураженого нерва, особливо при локалізації висипань у роті та на обличчі. Захворювання перебігає терміном від 2 ти до 3 міс, рідко рецидивує, часто лишає по собі постгерпетичну невралгію, що триває кілька місяців. Дуже рідко бувають ураження піхви та сечового міхура.
За клінічною картиною та перебігом розрізняють такі форми оперізуючого герпесу :
1) абортивна – на тлі вогнищевої еритеми виникають невеликі скупчення пухирців, що містять мало ексудату, нагадуючи за виглядом папули. Згодом вони вкриваються лусочками і регресують протягом кількох днів;
2) бульозна – тщільно згруповані пухирці утворюють, зливаючись, великі бульозні елементи, що супроводжується значною болючістю уражених ділянок;
3) геморагічна – вміст пухирців стає геморагічним, після їхнього розрішення можуть лишитись поверхневі рубчики;
4) гангренозна форма є тяжкою та тривалою (до 3 міс). Про наявність гангренізації свідчить чорний колір кірочок, які важко відокремити. Після відходження останніх лишаються виразки, що загоюються з утворенням рубців. Супроводжується значною болючістю;
5) генералізована – буває в людей похилого віку та в молодих на тлі значного імунодефіциту. Характеризується, крім типових виявів захворювання, появою через 4 – 12 діб по тому додаткових розповсюджених висипань, що нагадують такі при вітряній віспі. Такі висипання не супроводжуються суб`єктивними явищами і зникають безслідно через 1 – 3 тижні;
6) міжреберна двобічна форма;
7) очна форма буває при уражені гілок трійчастого нерва. Характеризується незначною набряклістю шкіри навколо ока, звуженням очної щілини, сльозотечею, світлобоязню. В процес може втягуватись очне яблуко, що супроводжується значним, іноді, нестерпним болем.
Оперізуючий герпес може давати такі ускладнення: постгерпетична невралгія, пневмонія, менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцес мозку, парези, паралічі, вестибулярні розлади, розлади функцій органів таза, порушення чутливості, імпотенція.
Диференціюють із бешихою, звичайним герпесом, імпетиго, гострим алергійним дерматитом, гангреною шкіри, екземою.

Add a comment

Герпес простий

Герпес простий (herpes symplex), або пухирцевий лишай, – найчастіше вірусне захворювання шкіри. Близько 95% людей є носіями цього вірусу. Збудник простого герпесу має 2 типи. Перший тип передається переважно повітряно-краплинним шляхом і має, відповідно, орофаціальну локалізацію. Другий тип вірусу передається здебільшого під час статевих зносин. Герпетичні висипання на статевих органах можуть бути зумовлено як вірусом герпесу другого так і першого типу. Після потрапляння віруса герпесу в організм людини, він зберігається в латентному стані в нервових гангліях протягом усього життя. Частота маніфестних виявів герпетичної інфекції залежить від стану здоров”я організму людини і насамперед від її імунологічної реактивності. Інкубаційний період при первинному зараженні може тривати від двох днів до двох тижнів. Генітальний герпес досить часто буває причиною безпліддя, викиднів, передчасних пологів.
Клінічна картина. Герпетичні висипання характеризуються дрібними напруженими пухирцями розміром з просяне зерня, що схильні до групування і злиття. Виникнення герпетичних пухирців супроводжується суб`єктивним відчуттям печіння, свербежу або болючості різної інтенсивності. Вони виникають часто на тлі дещо набряклих гіперемічних плям. Вміст пухирців спочатку прозорий, а через 2 – 3 дні стає каламутним. Ще через кілька днів пухирці підсихають, утворюючи жовтуваті, сіруваті або коричнюваті кірочки. Після відпадання останніх утворюються вторинні пігментації, які згодом зникають безслідно.
Герпетичні висипання все локалізуються на шкірі обличчя – навколо рота та на червоній облямівці губ (herpes labialis), на шкірі носа (herpes nasalis), на щоках, повіках, вушних раковинах. На статевих органах герпес часто набуває хронічно-рецидивного характеру. У чоловіків герпетичні висипання здебільшого виникають на головці статевого члена і крайній плоті. Рецидиви в більшості випадків виникають після інтенсивного статевого акту. У жінок перебіг герпетичної інфекції може набувати гормонзалежного характеру з щомісячним рецидивуванням, що починається за кілька днів до mensis і закінчуються під час останніх.
Первинна герпетична інфекція, що буває в дітей, починається раптово, перебігає, як правило, на тлі симптомів загальної інтоксикації, супроводжуючись підвищенням температури тіла, ознобом, головним болем. Рецидиви ж герпесу частіше бувають без попередніх продромальних явищ.
Окрім шкіри, простий герпес може уражати і слизові оболонки порожнини рота, шийки матки, піхви, уретри, сечового міхура.
Герпетичний гінгівостоматит розвивається переважно у дітей. Висипання виникають на слизовій оболонці щік, язика, твердого піднебіння, мигдаликів та глотки. На тлі гіперемічної слизової оболонки з”являються невеликі групи пухирців, що досить швидко втрачають покришки, утворюючи болючі яскраво-червоні ерозії, які згодом вкриваються білувато-жовтуватими нальотами внаслідок вторинного інфікування.

Add a comment