Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Папуло-некротичний туберкульоз шкіри

Папуло-некротичний туберкульоз шкіри (tuberculosis cutis papulonecrotica) виникає переважно при хронічному перебігу первинного туберкульозу за рахунок періодичної гематогенної дисемінації незначної кількості мікобактерій і розвитку алергічного васкуліту внаслідок сенсибілізації ними та продуктами їхньої життєдіяльності. Цю форму туберкульозу шкіри зумовлюють гострі інфекційні хвороби, порушення кровообігу, ендокринні зміни. Хворіють найчастіше підлітки та молодь. Типова локалізація – шкіра розгинальних поверхонь кінцівок, особливо в ділянках ліктів та колін, рідше стегон і сідниць.

Висипи симетричні. Первинним елементом є щільна безболісна папула напівкулеподібної форми червоно-синюшного або коричневого кольору розміром 2 – 7мм у діаметрі. В центрі папули виникає своєрідна псевдопустула, що містить некротизовану масу, яка пізніше утворює кірку. Після відходження кірки залишається маленький поверхневий округлий “штампований” рубець з чіткими межами та вузьким віночком гіперпігментації. Еволюція кожного елементу триває  1–- 2 місяці. У зв`яку з приступоподібним виникненням висипів, елементи перебувають в різних стадіях розвитку (хибний поліморфізм).

Гістологічно виявляється центральний некроз, що оточений неспецифічним, а по периферії гранульоматозним інфільтратом, а також  спостерігаються судинні зміни.

Диференційну діагностику слід проводити з горбиковим сифілідом, некротичними вуграми та масляними фолікулітами. Горбиковий  сифілід вирізняється груповим, а не розсіяним розташуванням елементів висипів, чітким відмежуванням елементів від здорової шкіри, утворенням глибоких виразок зі щільними краями, які загоюються фокусними рубцями. При некротичних вуграх та масляних фолікулітах більше виражені запальні явища, немає   типових “штампованих” рубчиків, виявляються комедони.  Дані про захворювання туберкульозом в анамнезі  допомагають підтвердити діагноз.

Захворювання часто поєднується з туберкульозним вовчаком, скрофулодермою, ліхеноїдним туберкульозом, туберкульозом лімфатичних вузлів. Перебіг хвороби хронічний, з погіршенням стану взимку і поліпшенням в теплий період року. Між нападами загальний стан хворих в більшості випадків не страждає. Туберкулінові проби, як правило, позитивні. Прогноз для видужання сприятливий.

Add a comment

Індуративна еритема Базена

Індуративний туберкульоз шкіри (tuberculosis cutis indurativa), або індуративна еритема Базена має в основі дермо-гіподермальний алергічний васкуліт, спричинений підвищеною чутливістю до мікобактерій, що потрапляють в шкіру переважно гематогенним шляхом. Хворіють переважно молоді жінки з порушеннями периферійного кровообігу, гормональними розладами, в першу чергу гіпофункцією статевих залоз. Сприятливим чинником вважається тривале перебування на ногах. Улюблена локалізація – шкіра гомілок, головним чином у ділянках литкових м`язів.
Первинним елементом висипань є малоболісний вузол тістової або щільно-еластичної консистенції округлої (овальної) форми до 4 – 5 см у діаметрі, спаяний зі шкірою. Таких вузлів зазвичай буває 2 – 5, вони не зливаються , але часто зв`язані за допомогою тяжів – лімфангоїтів. З ростом вузлів на шкірі над ними виникає еритема синюшного кольору, при пальпації якої і виявляються згадані вище утворення. Подальший розвиток патологічного процесу різний: вузли можуть розсмоктуватися, лишаючи тимчасову пігментацію; вони можуть залишати після себе рубцеву атрофію; можуть розм`якшуватися і утворювати виразки, що загоюються досить тривалий час. Такі виразки мають в основі щільний інфільтрат, що утворюється за рахунок неповного розпаду первинних елементів; їхні краї круті або підриті, синюшного кольору; дно вкрите незначною кількістю серозно-кров`янистої рідини та в”ялими грануляціями. Після загоєння виразок утворюються атрофічні гіперпігментовані по периферії рубці. Спостерігаються пізні, навіть через кілька років після клінічного видужання, рецидиви.
Гістологічно спочатку виявляється гранульоматозна, неспецифічна, лімфоцитарно-плазмоклітинна запальна реакція, судинні порушення з проліферацією ендотелію, тромбозом і облітерацією просвітів. В подальшому формується специфічна гранульоматозна реакція.
Диференціювати індуративну еритему потрібно, в першу чергу, з хронічною вузлуватою еритемою, якій властиві відсутність схильності вузлів до розпаду і утворення виразок, нечасті рецидиви, швидкий ефект від лікування антибіотиками широкого спектру дії. Туберкулінові проби в цьому випадку дають негативний результат, немає будь-яких ознак туберкульозної інфекції.
Індуративна еритема виникає переважно при хронічному первинному туберкульозі. Часто у хворих виявляється туберкульозний лімфаденіт. Туберкулінові проби здебільшого позитивні. Перебіг захворювання хвильоподібний: в холодну пору року спостерігається загострення процесу на шкірі з можливим незначним підвищенням температури тіла, нездужанням, болем у суглобах, а влітку – спонтанне зникнення вузлів. Прогноз для видужання сприятливий, але навіть під впливом адекватного лікування регресу дуже повільний.

Add a comment

Бородавчастий туберкульоз шкіри

Бородавчастий туберкульоз шкіри (tuberculosis cutis verrucosa) виникає внаслідок суперінфекції, при потраплянні туберкульозних мікобактерій, переважно бичачого типу, в шкіру осіб, що були вже інфековані раніше. Типова локалізація – кисті та пальці рук, рідше стопи. Клінічним різновидом цієї форми є так званий горбик анатомів, що являє собою професійним захворювання шкіри тилу кистей. При аутоінокуляції можлива інша локалізація.

Первинним елементом висипів є щільна безболісна папула сірувато-червоного кольору з вузькою запальною облямівкою. Папули схильні до периферійного росту, повільно зливаючись, вони утворюють бляшки. На висоті розвитку процесу в верукозному елементі можна виділити центральну щільну зону брудно-сірого кольору з папіломатозними розростаннями, тріщинами та твердими роговими лусками; середню зону, що являє собою гладшийий інфільтрований вал темно-фіолетового кольору; зовнішню еритематозну зону синюшного кольору, вільну від рогових нашарувань і лусок, що суттєво відрізняє цей різновид туберкульозу шкіри від звичайних бородавок.  Процес повільно прогресує з появою нових папул і бляшок. Регресують елементи теж повільно, починаючи з центральної частини, лишають після себе рубцеву атрофію без схильності до рецидиву на ній.

Гістологічно виявляється гіперкератоз, папіломатоз, у дермі сполучення запальної та гранульоматозної реакцій. Типові горбики спостерігаються рідко. Іноді виявляються мікобактерії туберкульозу.

Туберкулінові проби позитивні. Прогноз сприятливий. Це найдоброякісніша форма туберкульозу шкіри, що добре піддається лікуванню.

Add a comment