Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування туберкульозу шкіри

Лікування хворих на туберкульоз шкіри за суттю не відрізняється від лікування туберкульозу внутрішніх органів. Всебічне обстеження і лікування хворих на туберкульоз шкіри проводять в стаціонарних умовах і спеціальних закладах санаторного типу (люпозоріях). Лікування має бути тривалим, комбінованим, безперервним. Етіологічне лікування спрямоване на ліквідацію туберкульозної інфекції в організмі, патогенетичне – на підвищення чинників імунного захисту, зниження запальної реакції і підвищеної чутливості до мікобактерій, запобігання ускладненням туберкульозної інфекції і побічній дії антибактеріальних засобів.
Етіологічне лікування проводиться з використанням туберкулостатичних препаратів. Існує дві групи таких препаратів. Найефективнішими засобами в лікуванні шкірного туберкульозу є препарати першої групи, а саме препарати гідразиду ізонікотинової кислоти (фтивазид, тубазид, метазид, салюзид), стрептоміцин, ПАСК та бепаск. Щоб запобігти рецидивам, проводять декілька курсів лікування з інтервалами в 3 – 6 міс. Для підвищення ефективності використовується комбінована антибактеріальна терапія, що значно затримує швидкість розвитку лікарської стійкості і призводить до синергічної дії препаратів.
Фтивазид – вітчизняний препарат гідразиду ізонікотинової кислоти, показаний при всіх формах туберкульозу шкіри. Призаначається по 1 – 1,5 г на день до 150 – 200 г на курс. Метазид має аналогічну дію, але є менш токсичним препаратом (доза така сама). Тубазид – чистий гідразид ізонікотинової кислоти, що призначається по 0,3 – 0,9 г на день. Салюзид може використовуватись як внутрішньо, так і парентерально безпосередньо в ділянках уражень у вигляді водних розчинів.
Стрептоміцин виявляє найбільшу терапевтичну дію при лікуванні туберкульозного вовчака, особливо при виразковій його формі, скрофулодермі та бородавчастому туберкульозі. В лікуванні дисемінованих форм шкірного туберкульозу він є менш ефективним. Уводять його внутрішньом`язово по 0,5 – 1 г на добу до 60 – 100 г на курс, можливі також ін”акції у вогнища ураження.
Парааміносаліцилова кислота використовується у вигляді натрієвої її солі (ПАСК) та кальцієвої солі парабензоіламіносаліцилової кислоти (бепаск). ПАСК призначають у добовій дозі 8 – 12 г на протязі 2 – 3 міс, а також місцево у вигляді 25% мазі. Бепаск використовують при неперенесенні ПАСК, його дія базується на відщепленні від нього ПАСК при потраплянні в організм. Препарати використовують преважно для лікування скрофулодерми.
Ломефлоксацин використовують по 0,4 г 1раз на добу за 45 хвилин до їди протягом 20 діб.
Більш токсичні резервні протитуберкульозні препарати другої групи (тибон, етіонамід, піразинамід, етамбутол, циклосерин, канаміцин) призначають значно рідше, у випадках непереносності препаратів першого ряду або стійкості до них мікобактерій туберкульозу.
Під часантибактеріальної терапії у хворих на туберкульоз шкіри можуть спостерігатися побічні явища алергічного, токсико-алергічного, токсичного характеру для усунення яких використовують протизапальні, антигістамінні, а в тяжких випадках і кортикостероїдні препарати. Дози вказані для дорослих.
Патогенетична терапія хворих на туберкульоз включає вітаміни (групи В, С, Д2,), десенсибілізуючі засоби, фізіотерапевтичні методи (ультрафіолетове опромінення місцеве та загальне, електрофорез з розчином натрію тіосульфату ), препарати кальцію, калію, повноцінну за калорійністю та вмістом основних харчових речовин дієту, кліматичні чинники (геліотерапія, наприклад, у Криму). Слід зазначити, що при дисемінованих формах протипоказана гіперінсоляція. До патогенетичних засобів при дисемінованих формах хвороби, крім того, належать препарати, що поліпшують периферійний кровообіг (ескузан, глівенол), деякі засоби імунокорекції (презоцил, гістаглобулін).
При деяких формах шкірного туберкульозу для прискорення ліквідації патологічних вогнищ показана місцева терапія: мазь Мікулича, іхтіол, 10 – 15% протарголова мазь, стрептоцидова емульсія, фібринова плівка, 5% розчин салюзиду, тощо. При бородавчастому туберкульозі шкіри показана кріодеструкція. Виразки припікають 20% розчином молочної кислоти.
Профілактичні засоби аналогічні тим, що їх проводяться стосовно туберкульозної інфеції внутрішніх органів, тобто: поліпшення матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов життя, рання діагностика початкових форм туберкульозу та своєчасне їх лікування.

Add a comment

Міліарний туберкульоз – міліарний дисемінований вовчак обличчя

Міліарний туберкульоз або міліарний дисемінований вовчак обличчя (lupus miliaris disseminatus faciei) – рідкіса форма туберкульозу шкіри. Хворіють переважно молоді особи, частіше жінки, без активних проявів туберкульозної інфекції.
Висипи представлені ізольованими безболісними міліарними папулами жовто-червоного або червоно-коричневого кольору з пустулоподібним центром м`якої консистенції. Особливості будови цих папул сприяють виникненню феноменів “провалювання зонду” та “яблучного желе”. Висипи з`являються нападами, притаманний хибний поліморфізм. Елементи висипань, проіснувавши декілька місяців, лишають після себе тимчасову пігментацію або поверхневі атрофічні рубчики.
Від розацеа міліарний дисемінований вовчак обличчя відрізняється відсутністю еритеми, пустулізації та телеангіоектазій, часто позитивною туберкуліновою пробою. Від саркоїдозу ця форма туберкульозу відрізняється меншою щільністю висипань та відсутністю системних виявів саркоїдозу, від вугревих висипань – відсутністю комедонів, нагноєння, іншою гістологічною картиною (туберкульозна гранульома з некрозом та гігантськими клітинами Пирогова – Лангганса). Туберкулінові проби слабопозитивні.

Add a comment

Ліхеноїдний туберкульоз шкіри – лишай золотушних

Ліхеноїдний туберкульоз шкіри (tuberculosis cutis lichenoides), або лишай золотушних (lichen scrofulosorum) – рідкісна форма туберкульозу шкіри. Виникає внаслідок гематогенної дисемінації, головним чином, у дітей та підлітків, що хворіють на інші форми туберкульозу і мають підвищену чутливість до мікобактерій. Провокують розвиток захворювання гострі інфекційні процеси, іноді туберкулінові проби, а також щеплення БЦЖ.
Висипи симетричні, розташовуються переважно на шкірі бокових поверхонь тулуба, мають схильність до групування. Первинним елементом є маленька округла м`яка папула жовто-коричневого або блідо-рожевого коліру з гострокінцевою або сплощеною поверхнею розміром зі шпилькову голівку, що часто має рогову луску на поверхні або пушкове волосся в центрі. Іноді в центрі таких папул виникають пустули або пухирці. Папули схильні до самовільного регресування через 3 – 6 тиж. Вони швидко зникають під впливом лікувальних заходів, залишаючи після себе тимчасову пігментацію або рубцеву атрофію.
Від червоного плоского лишаю лишай золотушних відрізняється кольором, відсутністю вдавлень у ценрі елементу висипань, типовою локалізацією; від ліхеноїдних сифілідів – менш яскравим забарвленням, меншою щільністю, негативними серологічними реакціями на сифіліс.
Перебіг хвороби хронічний, нападоподібний з рецидивами восени та навесні. Туберкулінові проби позитивні.

Add a comment