Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування кропив’янки

Для лікування кропив’янки призначають експургаторний метод (див. “Псоріаз”), молочно-рослинну дієту. Роблять спробу виявити аллерген та усунути його подальшу дію. За харчового походженні дерматозу промивають шлунок та призначають ентеросорбенти (активоване вугілля, бєлосорб, силард-П, ентерос-гель). При гострому перебігу призначають глюкокортикостероїди, віддаючи перевагу пролонгованим препаратам (кеналог, дипроспан). У разі прогресування висипів підшкірно вводять 1 мл 0,1% розчину адреналіну, а при набряку Квінке внутрішньовенно вводять глюкокортикостероїди. Рекомендовано призначення антигістамінних препаратів per oss. У тяжких випадках – гемодіаліз, гемосорбція, плазмаферез.
Поза загостренням проводять санацію вогнищ фокальної інфекції, дегельмінтизацію.
Місцево призначають 1% ментоловий або хлоралгідратний спирт, 1% бовтанку з карболовою кислотою або ментолом, холодні примочки, глюкокортикостероїдні мазі, лорадерм, мазь рятівник.
При значному стенозі гортані показана трахеостомія.

Add a comment

Кропив’янка

Кропив’янка (urticaria) – токсико-алергічний дерматоз, що характеризується раптовим виникненням на шкірі та слизових оболонках уртbкарних висипsd. В основі її розвитку – імунологічна реакція миттєвого типу. Гостре підвищення проникнjcns судин відбувається під дією біологічно-активних речовин (гістамін, серотонін) внаслідок потрапляння їх у шкіру ззовні (опіки рослинами, укуси комах, хімічні сполуки), підвищенного утворення їх в організмі внаслідок патологічних станів (коліти, ниркова недостатність) та фізичних чинників (холод, тепло, тертя). Кропив’янка може виникати також внаслідок непереносності харчових продуктів: яйця, гриби, горіхи, цитрусові, харчові барвники та консерванти; тканин: бавовна, шовк, синтетичних; засобів гігієни: шампуні, мило, зубна паста; ліків: аспірин, антидепресанти, сироватки та вакцини, антибіотики. Дерматоз може бути зумовлений вогнищами фокальної інфекції, гельмінтозів. Кропив’янка можлива і як симптом при інших захворюваннях шкіри: червоний вовчак, дерматоз Дюринга, дерматоміозит, токсикодермія, вузлувата еритема, васкуліти.
Клінічна картина. Кропив’янка характеризується раптовим виникненням на шкірі та слизових оболонках мономорфних уртикарних висипів, що сильно сверблять і мають колір від блідо-рожевого до насичено-червоного. За клінічним перебігом розрізняють гостру, хронічно-рецидивуючу та гігантську (набряк Квінке) кропив’янки.
Гостра кропив’янка (urticaria acuta). Раптово на будь-яких ділянках шкіри та слизових оболонок виникають пухирі, що сильно сверблять. Порушується загальний стан хворих, в периферійній крові виявляють еозинофілію. Уртикарні висипи схильні до периферійного росту і злиття. На їхній поверхні іноді виникають порожнинні висипи. Вони розрішуються безслідно або з утворенням тимчасових гіперпігментацій.
Кропив’янка хронічна рецидивуюча (urticaria chronica recidivans). Перебігає тривало, циклічно з послідовною зміною рецидивів та ремісій. Рецидиви можуть починатися гостро, з порушеннями загального стану хворих. Висипи не дуже рясні, але супроводжуються вираженим свербежем. Крім пухирів, бувають числені лінійні екскоріації, кров’янисті кірочки. Шкіра в місцях висипів згодом ліхенізується. Можуть виникнути вогнищева екзематизація та піодермії.
Гострий обмежений набряк Квінке (oedema angioneurotica Quinke), або гігантська кропив’янка має алергічну і неалергічну форми (висока летальність). Характеризується раптовим виникненням обмеженого набряку шкіри, підшкірної клітковини та слизових оболонок. Набряк найчастіше розвивається на обличчі, статевих органах, в носоглотці, гортані. Шкіра ділянок уражень напружена, щільно-еластична на дотик, рожевого або перламутрового кольору. Суб’єктивно хворі відчувають незначний свербіж, болючість чи печіння. Тривалість гострого набряку Квінке буває від кількох годин до кількох діб. Можливий летальний кінець внаслідок стенозу гортані.
Диференціюють кропив’янку з: дерматозом Дюринга, васкулітами, токсикодермією, дерматоміозитом, червоним вовчаком, бешихою.
Профілактика кропив’янки полягає у виявленні можливих алергенів та унеможливленні їхньої дії на організм хворих, санації вогнищ фокальної інфекції, дегельмінтізації, нормалізації травлення та нервово-психічного стану.

Add a comment

Лікування нейродерміту

Лікування нейродерміту бажано починати з експургаторного методу (див. “Псоріаз”). Призначають дієту №5. За значних порушень нервової системи та розладів обміну речовин викликають спеціалістів відповідного профілю. Призначають антигістамінні та седативні препарати, адаптогени, вітаміни, ентеросорбенти, гістаглобулін, внутрішньовенно – декстрани. При резистентності до терапії використовують помірні дози глюкокортикостероїдних препаратів (20 – 40 мг в еквіваленті перорального преднізолону), гемосорбцію, плазмаферез. Рекомендують УФО, ультразвук паравертебрально, електросон, гіпноз.
Для місцевого лікування використовують аерозоль скін-кап, мазі, що містять дьоготь або нафталан (3 – 20%), сірку, іхтіол, АСД, глюкокортикостероїди, гомеопатичні мазі ірикар та календодерм.
Диспансерне динамічне спостереження. Лікар частини проводить огляд осіб, що хворіють на дифузний нейродерміт, один раз на 3 міс протягом першого року, потім один раз на 6 міс протягом наступних двох, дерматолог – двічі на рік, терапевт – за показаннями. Лабораторні дослідження (клінічні й біохімічні аналізи крові і сечі) – один-два рази на рік, аллергологічне – за показаннями. Тривалість спостереження – 3 роки, якщо немає рецидивів.

Add a comment