Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Піодермії

Піодермії, або гноячкові захворювання, є найпоширенішою патологією шкіри, як у цивільних осіб, так і у військовослужбовців, часто призводять до тимчасової втрати працездатності. В більшості випадків піодермії спричиняють стафілококи і стрептококи, що постійно знаходяться на шкірі, слизових оболонках та одязі. Найчастіше збудниками піодермій є золотистий, епідермальний та сапрофітний стафілококи, гемолітичний, білий та зеленячий стрептококи. Крім цього, гноячкові захворювання шкіри зумовлюють псевдодифтерійні палички, дріжджеподібні грибки, синьогнійна паличка, протей.
Кількість мікробів на шкірі не є постійною. Вона зменшується після обмивання шкіри, застосування дезінфікційних засобів. Дуже багато мікробів буває в місцях підвищеної вологості та оволосіння. У волосяних мішечках та протоках потових залоз часто скупчуються стафілококи, що здатні викликати некротичні явища.
Стрептококи уражують шкіру рідше ніж стафілококи, але їх значно більше на слизових оболонках ротової порожнини.
Виникненню піодермій значною мірою сприяють екзогенні фактори: мікротравми, переохолодження, перегрів, мацерація (розрихлення епідермісу), підвищена забрудненість, зокрема пально-мастильними матеріалами і промисловим пилом, тривале вживання речовин, що здатні зменшувати імунологічну реактивність (цитостатики, глюкокортикостероїди, алкоголь, наркотики) та ендогенні фактори: гіповітамінози, нервове перенапруження, загальна перевтома, цукровий діабет, хронічні захворювання органів травлення, порушення місцевого кровообігу.
Природного імунітету проти збудників піодермій не існує. Після одужання імунітет зберігається недовго і є ненапруженим (інфекційний імунітет).
Загальновизнаної класифікації гноячкових захворювань шкіри немає. Розрізняють первинні піодермії, які виникають на незміненій шкірі та вторинні, які ускладнюють перебіг інших захворювань, що супроводжуються порушенням цілісності шкіри внаслідок патологічного процесу або розчухів при свербіжу. За етіологією розрізняють стафілококові, стрептококові, змішані (стрептостафілодермії) та атипові, етіологія і патогенез яких у наш час остаточно не з`ясовані. За глибиною ураження шкіри гноячкові захворювання поділяють на поверхневі (переважно стрептодермії) і глибокі (здебільшого стафілодермії). Вони можуть бути за тривалістю перебігу бути гострими і хронічними, за кількістю висипів — локальними і поширеними, а також пов`язаними з фолікулярно-залозовим апаратом шкіри і непов`язаними з ними.
При піодерміях у деяких випадках можуть з”являтися вторинні висипи алергічного генезу, що виникають внаслідок сенсибілізації до гноєрідних мікробів та продуктів їхньої життєдіяльності – піоалергіди. Вони виникають на дещо набряклій гіперемічній шкірі, рідше на зовні незміненій, у вигляді розеол, папул, пухирів, пухирців, пустул, пузирів. Піоалергіди найчастіше за все містяться ізольовано і не схильні до злиття, супроводжуються свербежем різної вираженості. Лікують піоалергіди як алергічний дерматит, і це доповнює терапіюосновного захворювання.

Add a comment

Вторинні морфологічні елементи шкірного висипу

1. Вторинна пігментація – зміна кольору шкіри на місці первинного або вторинного елемента, що розсмоктався. Виникає із плями, папули, пухирця, пузиря, поверхневих пустул, іноді уртики і вторинних: ерозій, поверхневих садна і тріщини.
2. Лусочка (sqama) – вторинний елемент, що складається з поверхневих шарів епідермісу, шкірного сала, пилу, бактерій. Процес відторгнення лусочок називається десквамацією, котра може бути дрібнопластинчаста (десквамація фурфурація) і великопластинчаста (десквамація ляміноза). Лусочка виникає із плями, папули, горбика або при підсиханні пухирця і із вторинних елементів – пігментація, ліхенізація.
3. Ерозія (erosio) – пошкодження в межах епітеліального відділу шкіри, виникає із папули, пухирця, пузиря, поверхневих пустул. Зникає безслідно, а із вторинних елементів залишає кірку або вторинну пігментацію.
4. Виразка (ulcus) – вторинний елемент глибокий дефект шкіри (досягає сіткового шару), виникає із глибоких первинних елементів (горбик, вузол, глибокі пустули). Обриси бувають округлі або неправильні, мають пологі або підриті краї.
Форма – правильна, округла, овальна, щілиноподібна і неправильна. Дно може бути вкрите грануляціями або мати тканинний детрит.
Вихід – завжди утворює рубець. Із вторинних елементів утворює кірку і рубець.
5. Садно (excoriatio) – лінійний дефект шкіри, який розвивається внаслідок механічного ушкодження шкіри при свербежу. Буває поверхневий, що зникає безслідно, а при розрішенні утворює кірку або вторинну пігментацію. Садно може бути глибоким (пошкоджувати сітковий шар шкіри) і утворювати рубець або кірку.
6. Тріщина – лінійний дефект шкіри внаслідок втрати шкірою міцності та еластичності. Бувають поверхневі (fissura) і глибокі (rhagades).
7. Кірка (crusta) – висохлий ексудат, виникає на місці всіх порожнинних елементів (пухирець, пузир, пустула) або на місці вторинних елементів, що супроводжуються порушенням цілісності шкіри (ерозія, виразка, екскоріація, тріщини). Колір кірки залежить від характеру ексудату (серозні, гнійні, геморагічні).
8. Рубець (cicatrix) – заміна дефектів шкіри грубоволокнистою сполучною тканиною, виникає на місці первинних (горбик, вузол, глибокі пустули), або на місці глибоких вторинних елементів (виразка, глибока тріщина, глибока екскоріація). Свіжий рубець червоного кольору внаслідок просвічування кровоносних судин, а старий – білого кольору внаслідок їхнього запустіння. По відношенню до навколишньої шкіри діляться на гіпертрофічні, плоскі, атрофічні. За кількістю пігменту: гіпер-, гіпо-, депігментовані. Від навколишньої шкіри рубець відрізняється блиском, щільністю, відсутністю придатків шкіри і кольором.
9. Атрофія – потоншення всіх шарів шкіри. Виникає на місці горбика або глибоких пустул.
10. Ліхеніфікація (lichenificatio) – потовщення всіх шарів шкіри, підкресленість її малюнка. Виникає внаслідок нейродерміту, екземи. Шкіра щільна, груба, усіяна борозенками, погано береться в складку. Вихід – минає безслідно, а із вторинних елементів формує лусочки і вторинні пігментації.
11. Вегетація (vegetatio) – виникає внаслідок розростання сосочкового шару дерми. Минає безслідно.

Add a comment

Первинні порожнинні морфологічні елементи шкірного висипу

 

1. Пухирець (vesicula) – первинний порожнинний елемент шкірного висипу, що має дно, дах і серозний або геморагічний вміст. Розмір пухирця до 1 см в діаметрі (пузирчатка, пухирцевий і оперізувальний лишай). Пухирці бувають одно і багатокамерні. Характер вмісту залежить від глибини залягання пухирця в шкірі. Якщо досягає сосочкового шару, то вміст геморагічний. Вихід – зникає безслідно. Із вторинних елементів створює ерозію, кірку і вторинну пігментацію. Гістологічно характеризується змінами за типом екссудації в епідермісі або в сосочках дерми.

2. Пузир (bulla). Відрізняється від пухирця тільки розмірами, які можуть бути від кількох см в діаметрі до розмірів долоні(пузирчатка, епідермофітія, пемфігоїд Левера).

3. Пустула (pustula) – гноячок – містить гнійний ексудат. Пустули поділяються на:
–непов`язані з придатками шкіри:
• поверхневі (імпетиго, фліктена);
• глибокі (ектима, рупія).
–пов`язані з придатками:
• волосом – поверхневі (остеофолікуліт) і глибокі (фолікуліт);
• сальною залозою – поверхневі акне і глибокі акне;
• з потовою залозою – поверхневі (перипорит) і глибокі (гідраденіт).
Вихід – всі поверхневі пустули зникають безслідно, а з вторинних елементів утворюють ерозію, кірку і вторинну пігментацію (як з пухирцем). Глибокі пустули утворюють рубець або атрофію, а із вторинних елементів утворюють виразку, кірку, рубець і атрофію.
Гістологічно – це тексудативний процес в епідермісі або дермі.

4. Пухир (urtica) – первинний елемент, що займає позицію на межі порожнинних і безпорожнинних. Виникає внаслідок короткочасного розширення поверхневих кровоносних судин і виходу рідкої частини крові в довколишню тканину (кропивниця, укуси комах, опіки рослинами). Вихід – зникає безслідно. Вторинних елементів не створює за винятком ( дуже рідко) вторинної пігментації.

Add a comment