Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Пузирчатка неакантолітична

Пузирчатка неакантолітична (Pemphigus non acantholyticus) являє собою групу пузирних захворювань, клінічно подібних до акантолітичної пузирчатки, а гістологічно – до герпетиформного дерматозу Дюринга, що зустрічаються ідіопатично або паранеопластично.
До неакантолітичної пузирчатки належать:
бульозний пемфігоїд;
рубцюючий пемфігоїд;
пузирчатка доброякісна неакантолітична слизових оболонок рота Пашкова – Шеклакова;
хронічна доброякісна сімейна пузирчатка Гужеро – Хейлі – Хейлі;
пузирчатка природжена.
Етіологія неакантолітичної пузирчатки остаточно не з’ясована. Основною ланкою виникнення цієї групи захворювань вважають аутоімунні порушення, зокрема на тлі злоякісних пухлин.
Для них є характерними доброякісний перебіг, субепітеліальне розташування пузирів та відсутність симптому Нікольського і акантолітичних клітин у мазках–відбитках з ерозій.

Add a comment

Листоподібна пузирчатка або ексфоліативна пузирчатка

Листоподібна пузирчатка (pemphigus foliaccus), або ексфоліативна пузирчатка, діагностують значно рідше за звичайну. Для неї характерне виникнення в’ялих плоских пузирів із дуже тонкою покришкою. Вони швидко зсихаються в тонкі брудно-сірі кірки, що нагадують шароване тісто. До моменту формування кіркових напластувань пузирів практично не видно. Між кірками утворюються надриви епідермісу у вигляді ламаних блідо-рожевих вологих поверхневих тріщин. Поступово процес набуває універсального характеру і стає дещо схожим на такий при дифузній еритродермії. При листоподібній пузирчатці слизові оболонки рота майже ніколи не бувають уражені. Симптом Нікольського визначається добре. В мазках-відбитках легко знаходяться акантолітичні клітини Тцанка.

Add a comment

Себорейна пузирчатка

Себорейна пузирчатка (pemphigus seborrhoicus), еритематозна пузирчатка, або синдром Сенір – Ашера характеризується появою еритематозних вогнищ у вигляді метелика з напластуванням жовтих або сіруватих кірок на себорейній шкірі щік. Ці вогнища подібні до таких при червоному вовчаку, але кірочки і лусочки дуже легко видаляються, відкриваючи поверхневі ерозії. Аналогічні поодинокі висипання часто можуть локалізуватись на шкірі грудей та спини. Поступово процес може уразити великі ділянки шкіри і стати схожим на себорейну екзему, що ускладнена імпетиго. У небагатьох хворих бувають висипи на слизових оболонках рота. У більшості хворих можна визначити симптом Нікольського. Акантолітичні клітини Тцанка в мазках-відбитках, що беруть із дна свіжих пузирів або ерозій можна знайти лише у разі загострення і генералізації процесу. На початку ж розвитку хвороби їх виявляють рідко.
Згодом себорейна пузирчатка набуває характерних симптомів листоподібної або звичайної пузирчатки.

Add a comment