Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Листоподібна пузирчатка або ексфоліативна пузирчатка

Листоподібна пузирчатка (pemphigus foliaccus), або ексфоліативна пузирчатка, діагностують значно рідше за звичайну. Для неї характерне виникнення в’ялих плоских пузирів із дуже тонкою покришкою. Вони швидко зсихаються в тонкі брудно-сірі кірки, що нагадують шароване тісто. До моменту формування кіркових напластувань пузирів практично не видно. Між кірками утворюються надриви епідермісу у вигляді ламаних блідо-рожевих вологих поверхневих тріщин. Поступово процес набуває універсального характеру і стає дещо схожим на такий при дифузній еритродермії. При листоподібній пузирчатці слизові оболонки рота майже ніколи не бувають уражені. Симптом Нікольського визначається добре. В мазках-відбитках легко знаходяться акантолітичні клітини Тцанка.

Add a comment

Себорейна пузирчатка

Себорейна пузирчатка (pemphigus seborrhoicus), еритематозна пузирчатка, або синдром Сенір – Ашера характеризується появою еритематозних вогнищ у вигляді метелика з напластуванням жовтих або сіруватих кірок на себорейній шкірі щік. Ці вогнища подібні до таких при червоному вовчаку, але кірочки і лусочки дуже легко видаляються, відкриваючи поверхневі ерозії. Аналогічні поодинокі висипання часто можуть локалізуватись на шкірі грудей та спини. Поступово процес може уразити великі ділянки шкіри і стати схожим на себорейну екзему, що ускладнена імпетиго. У небагатьох хворих бувають висипи на слизових оболонках рота. У більшості хворих можна визначити симптом Нікольського. Акантолітичні клітини Тцанка в мазках-відбитках, що беруть із дна свіжих пузирів або ерозій можна знайти лише у разі загострення і генералізації процесу. На початку ж розвитку хвороби їх виявляють рідко.
Згодом себорейна пузирчатка набуває характерних симптомів листоподібної або звичайної пузирчатки.

Add a comment

Вегетуюча пузирчатка

Вегетуюча пузирчатка (pemphigus vegetans) – виявляють значно рідше ніж звичайну. Вона характеризується наявністю пузирів на слизових оболонках щік, кутів рота, язика, твердого і м’якого піднебіння, на шкірі заднього отвору, статевих органів, пахових складок та пупка. Пузирі часто бувають меншими, ніж при звичайній пузирчатці, розташовуються, переважно в складках шкіри, в зв’язку з чим їхні покришки дуже швидко травмуються й лопають, утворюючи ерозії. Дно мають нерівне, внаслідок розростання дермальних сосочків, вкрите сіруватою поволокою (кантом). Зустрічаються вогнища сосочкових розростань (вегетацій), що кровоточать у разі травмування. Вони іноді сягають значної висоти, виділяють ексудат з неприємним запахом, що може зсихатись у брудно-коричневі кірки. Поблизу вогнищ ураження симптом Нікольського часто буває позитивним. У мазках-відбитках, що їх беруть з дна ерозій, знаходять клітини Тцанка.
Цей різновид акантолітичної пузирчатки слід відрізняти насамперед від ерозивних сифілідів та гострокінцевих кондилом.

Add a comment