Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування піодермій

При поширених гострих ураженнях шкіри піококами лікують військовослужбовців силами медичного пункту полку без втрати працездатності хворих. При поширених і хронічних формах піодермій лікування проводять із госпіталізацією у медичний пункт полку (орієнтовний термін лікування 10 – 14 діб) чи шкірно-венерологічного відділення окремих медичних батальйонів та гарнізонних госпіталів.
Призначається дієта № 5, палатний режим. Після первинної гігієнічної обробки хворим радять щонайменше контактувати з водою для зменшення ризику аутоінокуляції. При наявності пустул або гнійних пузирів, їхні покришки знімають за допомогою ножиць або пінцета й ін`єкційної голки. Гній та гнійно-некротичні стрижні видаляють шляхом промивання під напором 3% перекису водню, чи інших дезінфікційних розчинів з шприца. Ерозії та краї виразок туширують раз на день 2-5% розчином калію перманганату , фукорцином, рідиною кастелані, мозольною рідиною, 1% спиртовим розчином метиленового синього або брильянтового зеленого. За потреби стимуляції відторгнення гнійно-некротичних стрижнів та ділянок некрозу місцево використовують трипсин, хімотрипсин та хімопсин у вигляді присипок або зрошувань, мазь іруксол, мазі, що містять антибіотики (тетрациклінова, гентоміцинова, еритроміцинова, лінкоміцинова, травоген, трідрем, бактробан, банеоцин). При вираженій мокнучості застосовують волого-висихаючі пов`язки з гіпертонічним розчином натрію хлориду, фукорцином, ріванолом, рожевим розчином перманганату калію і 2% розчинами іхтіолу, борної або саліцилової кислот. Невеликі вогнища уражень протирають левоміцетиновим або саліциловим спиртом, настоянкою календули. Для стимуляції формування гнійного розпаду уражених ділянок використовують напівспиртові компреси і 20% іхтіолову та 5% сірчану мазі, нафталан, мазь Вишневського.
Для стимуляції загоєння хронічних піогенних виразок використовують солкосерил у вигляді мазі, желе, внутрішньом`язових ін`єкцій та інфузій, мазі вульнусан, “Спасатель”, вінілін, альгофін.
При поширених та хронічних піодерміях лікують також фонові захворювання, бажано за участю відповідних фахівців. Призначають антибіотики з урахуванням чутливості мікрофлори при бактеріологічному дослідженні або антибіотики широкого спектру дії, надаючи перевагу пролонгованим препаратам: фторхінолонам (норфлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксацин, ломефлоксацин, лівофлоксацин та їх аналоги); доксициклін по 0, 1 двічі на добу; гентаміцин по 80 мг двічі на добу внутрішньом`язово та цефалоспоринам (цефалексін, цефтриаксон, цефазолін та інші).
Для стимуляції реактивності хворим на хронічні та поширені піодермії призначають біостимулятори (плазмол; екстракт алое, екстракт плаценти, ФІБС, склоподібне тіло, спленін, торфот, пелоїдодестілят), аутогемотерапію, вітаміни групи В в ін`єкціях та полівітаміни. В деяких випадках застосовують імуномодулюючі засоби – левамізол, тимоген, тималін, ербісол, т-активін, рибомуніл, гроприназін, ізоприназін, дапсон, препарати, що містять ехінацею, кошачий кіготь, спіруліну, цистозіру, тощо.
У разі вираженої інтоксикації показані інфузії фізіологічного розчину, неогемодезу, реополіглюкіну, 5% глюкози.
При вираженому болю пацієнтові дають знеболювальні та заспокійливі препарати, при підвищеній температурі тіла – антипіретики.
Піоалергіди лікуються як алергічні дерматити (див. відповідний розділ).
Хірургічне лікування застосовується при піогенній гранульомі, абсцедуючих піодерміях та хронічних виразкових піодерміях, що тривають роками.
З фізіотерапевтичних методів використовують переважно ультрафіолетове опромінення для дезінфекції та стимуляції загоєння і ультразвук, що сприяє розсмоктуванню інфільтратів.

Add a comment

Атипові хронічні піодермії

У наш час етіологія і патогенез атипових піодермій остаточно не з`ясовані. В більшості випадків при цих захворюваннях бактеріологічно визначаються стафілококові асоціації. Але їхніми збудниками можуть бути паличка синього гною, протей, коринебактерії, вільно живучі амеби та інші мікроорганізми. Атипові піодермії мають переважно хронічний характер, виникають на тлі значних змін реактивності організму.
Розрізняють такі клінічні види атипових піодермій:
Шанкриформна піодермія (Pyodermia chancriformis) за своїми проявами нагадує твердий шанкр при сифілісі. Виникає в будь-якому віці, переважно на статевих органах, червоній каймі губ, повіках здебільшого у вигляді поодинокої, безболісної округлої ерозії або виразки діаметром до 1,5 см з гладким кольору м`яса дном, вкритим гноєм. При пальпації в основі ерозії або виразки визначається деякий інфільтрат. Регіонарні вузли можуть бути збільшені, майже неболючі при пальпації, рухомі, не спаяні між собою та прилеглими тканинами.
Піогенна гранульома (Granuloma pyogenicum), або ботріомікома, з`являється на місцях травмування шкіри у вигляді пухлиноподібного м`якого при пальпації утворення на звуженій основі розмірами до лісового горіха синювато-червоного кольору. Гранульоми вкриті брудно-коричнюватими кірочками, легко кровоточать. Розміщуються переважно поодиноко на шкірі пальців та обличчя, але можуть виникати і в роті. Лікують їх шляхом хірургічного видалення, кріодеструкції або діатермокоагуляції.
Хронічна глибока виразкова піодермія (pyodermia chronica profunda ulcerosa) виникає здебільшого на тлі патології судин та гемопоезу. Висипання локалізуються переважно на гомілках, тилі стоп, кистях, але можливі на будь-якій ділянці шкіри. Захворювання починається з утворення синюшного або червонуватого інфільтрату, що має тістоподібну консистенцію, розмірами від 1 см до долоні. В деяких місцях вогнище розм`якшується з утворенням численних нориць з яких виділяється гній. Далі утворюється виразка, яка згодом може вкриватися соковитими вегетаціями. Захворювання вирізняється резистентністю до лікування, триває роками.
Хронічна виразкова піодермія (pyodermia chronica ulcerosa), виникає на шкірі нижніх кінцівок, переважно гомілок внаслідок неадекватного лікування. Виразки бувають поодинокі або нечисленні їхні розміри варіюють.
Хронічна абсцедуюча піодермія (pyodermia chronica abcadens) розвивається переважно на шкірі сідниць або шиї. Виникають кілька синюшних або червоних вузлів розміром до лісового горіха. Внаслідок гнійного розпаду утворюються нориці. Процес може тривати протягом кількох місяців. При загоєнні залишаються нерівні мостикоподібні рубці.
Підривний фолікуліт (folliculitis suffodiens). Розвивається на волосистій частині голови, переважно в осіб із зайвою вагою. Виникають множинні глибокі дрібні вузли, що швидко зазнають гнійного розплавлення з утворенням підшкірних гнійних порожнин, що з`єднуються між собою фістульозними ходами. Перебіг тривалий. В процесі загоєння утворюються потворні гіпертрофічні рубці.
Папульозний псевдосифіліс (pseudolues papulosa). Розвивається в аногенітальній ділянці у жінок, переважно молодого віку, внаслідок потрапляння на шкіру піхвових виділень, що містять велику кількість трихомонад. Виникають множинні неболючі запальні червонуваті папули розмірами до 1 см, що можуть ерозуватися. Регіонарні лімфатичні вузли, як правило, не збільшуються.

Add a comment

Стрептостафілодермії

Вульгарне імпетиго (impetigo vulgaris). Найчастіше буває у дітей та молодих жінок. Може ускладнювати захворювання, що супроводжуються значним свербежем (короста, вошивість, екзема, дерматити). Уражаються будь-які ділянки шкіри, а також слизові оболонки рота й носа. Виникає внаслідок приєднання стафілококів до стрептококового імпетиго. Має велику контагіозність, схильність до периферійного росту. На тлі запальних плям утворюються фліктени, після проривання яких формуються грубі “медові” солом`яно-жовті кірки. Після відпадання кірок лишається тимчасова пігментація та лущення.
Вульгарна ектима (ecthyma vulgaris) – глибоке обмежене ураження шкіри, що виникає при частковому гнійному розпаді інфільтрату фліктени або глибокої епідермальної пустули. Внаслідок чого виникає жовтувато-бура або коричнювата гнійно-геморагічна кірка, що може бути багатошаровою (рупія) внаслідок поступового зсихання ексудату і значно вивищуватися над рівнем шкіри. Після відпадання кірки оголяється кругла виразка із валикоподібними краями, кровоточивим дном і гнійними нальотами брудно-сірого кольору. Виразка гоїться рубцем через 3 – 4 тижні.

Add a comment