Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Багатоформна ексудативна еритема

Багатоформна ексудативна еритема (еrythema excndativum multigorme) також має пузирні прояви. Ця патологія детально розглядається в розділі “Інфекційні еритеми”.

Add a comment

Індуративна еритема Базена

Індуративний туберкульоз шкіри (tuberculosis cutis indurativa), або індуративна еритема Базена має в основі дермо-гіподермальний алергічний васкуліт, спричинений підвищеною чутливістю до мікобактерій, що потрапляють в шкіру переважно гематогенним шляхом. Хворіють переважно молоді жінки з порушеннями периферійного кровообігу, гормональними розладами, в першу чергу гіпофункцією статевих залоз. Сприятливим чинником вважається тривале перебування на ногах. Улюблена локалізація – шкіра гомілок, головним чином у ділянках литкових м`язів.
Первинним елементом висипань є малоболісний вузол тістової або щільно-еластичної консистенції округлої (овальної) форми до 4 – 5 см у діаметрі, спаяний зі шкірою. Таких вузлів зазвичай буває 2 – 5, вони не зливаються , але часто зв`язані за допомогою тяжів – лімфангоїтів. З ростом вузлів на шкірі над ними виникає еритема синюшного кольору, при пальпації якої і виявляються згадані вище утворення. Подальший розвиток патологічного процесу різний: вузли можуть розсмоктуватися, лишаючи тимчасову пігментацію; вони можуть залишати після себе рубцеву атрофію; можуть розм`якшуватися і утворювати виразки, що загоюються досить тривалий час. Такі виразки мають в основі щільний інфільтрат, що утворюється за рахунок неповного розпаду первинних елементів; їхні краї круті або підриті, синюшного кольору; дно вкрите незначною кількістю серозно-кров`янистої рідини та в”ялими грануляціями. Після загоєння виразок утворюються атрофічні гіперпігментовані по периферії рубці. Спостерігаються пізні, навіть через кілька років після клінічного видужання, рецидиви.
Гістологічно спочатку виявляється гранульоматозна, неспецифічна, лімфоцитарно-плазмоклітинна запальна реакція, судинні порушення з проліферацією ендотелію, тромбозом і облітерацією просвітів. В подальшому формується специфічна гранульоматозна реакція.
Диференціювати індуративну еритему потрібно, в першу чергу, з хронічною вузлуватою еритемою, якій властиві відсутність схильності вузлів до розпаду і утворення виразок, нечасті рецидиви, швидкий ефект від лікування антибіотиками широкого спектру дії. Туберкулінові проби в цьому випадку дають негативний результат, немає будь-яких ознак туберкульозної інфекції.
Індуративна еритема виникає переважно при хронічному первинному туберкульозі. Часто у хворих виявляється туберкульозний лімфаденіт. Туберкулінові проби здебільшого позитивні. Перебіг захворювання хвильоподібний: в холодну пору року спостерігається загострення процесу на шкірі з можливим незначним підвищенням температури тіла, нездужанням, болем у суглобах, а влітку – спонтанне зникнення вузлів. Прогноз для видужання сприятливий, але навіть під впливом адекватного лікування регресу дуже повільний.

Add a comment

Рожевий лишай Жибера

Рожевий лишай Жибера (pityriasis  rosea  Giber). Етіологія  і патогенез невідомі. Існує припущення  інфекційної природи цього  дерматозу, що базується на виникненні виявів після застудних захворювань, наявності  інкубаційного періоду  та стійкого імунітету.

Появі шкірних проявів передує кількаденний період, що супроводжується загальним розладами – субфібрилітетом, нездужанням, головним болем. Спочатку на шкірі тулуба виникають 1 – 3  так  звані материнські бляшки – рожеві плями діаметром до 3 см. Через 3 – 10 днів раптово виникають численні симетричні поширені висипи, представлені запальними різко обмеженими плямами розмірами до 1,5 см, іноді в комбінації з папулами та уртиками. Висипи розташовуються паралельно лініям шкірного малюнку. Вони локалізуються переважно на шкірі тулуба, внутрішніх поверхонь стегон, згинальних поверхонь верхніх кінцівок, аногенітальної ділянки, під пахвами. Негативна локалізація висипів на шкірі обличчя, волосистої частини голови, долонь та підошв, іноді висипи супроводжуються помірним свербінням. Тривалість захворювання 4 – 6 тиж. Минає самостійно. Рецидиви бувають рідко.

Диференціюють рожевий лишай із висівкоподібним лишаєм, себорейною екземою, розеольозним сифілідом, парапсоріазом, токсикодермією, дерматомікозами.

Профілактики не розроблено.

Лікування. Хворому суворо забороняють приймати ванни, митися з милом та мочалкою, розтиратися рушником, носити вузький синтетичний та вовняний одяг. При вираженому свербінні призанчають антигістамінні препарати, глюкокортикостероїдні креми, індеферентні бовтанки, цинкову пасту. У разі поширеного висипу бажано вживати антибіотики широкого спектру дії.

Add a comment