Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Кандидоз

Кандидоз (сandidosis) зумовлюють різні види грибків роду Candida, переважно Candida albicans. Вони значно поширені у клінічно здорових осіб. Їх можна виявити в роті (47%), кишечнику (27%), анальній ділянці (12%), статевих органах (10%). В останньому триместрі вагітності кандидоз виявляється до 60% випадків, а в онкологічних хворих – до 70%. Грибки Candida в нормальних умовах є сапрофітами, але під впливом деяких чинників (масивна антибіотикотерапія; тривале вживання глюкокортикостероїдів і цитостатиків, оральних контрацептивів; цукровий діабет; гіпотиреоїдизм; гіпопаратіреоїдизм; гіпоадренокортицизм; онкологічні захворювання; імунодефіцитні стани, гіповітаміноз; тривале подразнення шкіри та слизових оболонок), що зменшують імунологічну реактивність, можуть спричиняти захворювання.
Розрізняють такі клінічні види кандидозу:
1. Кандидоз шкіри та нігтів.
2. Кандидоз слизових оболонок.
3. Хронічний генералізований (грануломатозний) кандидоз шкіри та слизових оболонок.
4. Дисемінований (системний) кандидоз.
5. Кандидоз внутрішніх органів.
6. Кандидозний сепсис.

Кандидоз шкіри та нігтів
Кандидоз великих складок. Розвивається в пахових, міжсідничних, пахвових складках та під молочними залозами в жінок. Виникає яскраво-червона еритема, що має вигляд лакованої, з білуватими нальотами і периферійним відшаруванням епідермісу. На тлі еритем бувають тріщини, фліктени, ерозії. Суб`єктивно непокоять свербіж, печіння.
Кандидозна міжпальцева ерозія. Розвивається у дорослих переважно на кистях, а в дітей – стопах. Здебільшого уражаються складки між ІІ і ІІІ та ІІІ і ІV пальцями. Шкіра навколо ерозії червона, мацерована, має відшарування епідермісу по краях і білий наліт.
Кандидозна пароніхія. Нігтьовий валик болючий, яскраво-червоний. При натисканні на нього виділяється краплина гною.

Кандидоз слизових оболонок
Кандидозний стоматит (пліснявка). Виникає у немовлят і осіб, що приймали антибіотики, цитостатики, глюкокортикостероїди. На щоках, язиці, яснах, піднебінні з”являються множинні крапкові або сироподібні нальоти на фоні яскраво-червоних ділянок слизових оболонок, що дуже сверблять. Нальоти спочатку легко видаляються тампоном, згодом лишаються дрібні ерозії.
Кандидозний вульвовагініт. Слизова оболонка піхви яскраво-червона, дещо набрякла. В складках накопичуються білуваті сироподібні густі нальоти. Виділення бувають значними. Суб`єктивно – свербіж, болючість, печіння.
Хронічний генералізований (грануломатозний) кандидоз шкіри і слизових оболонок. Є рідкісною формою кандидозу немовлят на тлі імунодефіциту або генетичних аномалій. Починається захворювання з ураження ротової порожнини, далі виникають пароніхії та висипи на шкірі у вигляді червонуватих плям, що незначно лущаться, та папул, які згодом стають пухлиноподібними утвореннями з вегетацій та кірок.

Дисемінований (системний) кандидоз
Виявляється у вигляді ураження:
а) дихальних шляхів – фарингіти, ларингіти, бронхіти, бронхопневмонії, що мають затяжний перебіг;
бтравного каналу – езофагіт, гастрит, ентерит, коліт;
в) сечовивідної системи – уретрит, простатит, цистит, пієлонефрит.

Кандидозний сепсис
Переважно є ускладненням вісцерального кандидозу. Нерідко уражаються печінка, кістки, центральна нервова система.
Діагностика кандидозу грунтується на типовій клінічній картині, виявленні збудника під час мікроскопії дослідного матеріалу та культуральній діагностиці.
Диференціюють кандидоз із епідермофітією, піодерміями, мікробною екземою, червоним плоским лишаєм, себорейним дерматитом, сифілідами.
Профілактика кандидозу полягає в усуненні чинників, що сприяють його виникненню, раціональній терапії антибіотиками, цитостатиками та гормональними препаратами, лікуванні ендокринопатій та імунодефіцитів, дотриманні санітарних норм, а також раціональному харчуванні.

Лікування кандидозу
З раціону на час лікування бажано вилучити солодощі, гострі та солоні страви, вироби з білого борошна.
При ураженні шкіри призначають туширування 2% йодом, фукорцином, 1% метиленовим синім, змазування протигрибковими мазями.
Для ротової порожнини ефективні часті полоскання содою (1 чайна ложка на склянку води), відваром ромашки, рожевим розчином калію перманганату. За потреби призначають протигрибкові антибіотики загальної дії. Перевагу віддають орунгалу, нізоралу, флюконазолу (діфлюкан) та ністатину, разова і курсова доза яких залежить від поширеності й тяжкості ураження. При кандидозному вульвовагініті для місцевого лікування широкого застосовують свічки з ністатином, леворином, пімофуцином, гіно-травоген-овулум, дактарин, кліон-Д, макмірор, піхвові таблетки тержинан, тампони з 10% розчином натрію тетраборату (бури) в гліцерині. Імунокорекція показана при хронічному та хронічно-рецидивуючому перебігу захворювання.

Add a comment

Лікування трихомікозів

Під час лікування трихомікозів беруть до уваги форму захворювання, його локалізацію та поширеність. При обмежених трихомікозах гладкої шкіри призначають тільки місцеве лікування – змазування 2 – 5% настоянкою йоду, обробка 1 раз на 5 – 7 днів аерозолем кубатол, накладання 10% сірчано-дьогтярної або сірчано-саліцилової мазі, 5 – 10% грізеофульвінової мазі. Використовують також офіцінальні мазі: нізорал, ламізил, залаїн, травоген, клотримазол. Волосся у вогнищах ураження видаляють пінцетом. При поширених процесах та захворюваннях волосистої частини голови призначають протигрибкові антибіотики: грізеофульвін 22 мг на 1 кг маси тіла на добу, ламізил, нізорал. Відвідувати колективи, зокрема дитячі, можна після триразового мікроскопічного контролю на грибки, що роблять кожні 5 – 7 днів.
У разі виявлення трихомікозів слід надсилти термінове повідомлення (протягом доби після встановлення діагнозу) в районну санітарно-епідемічну станцію та епідеміологові підрозділу (для військовослужбовців).

Add a comment

Фавус або парша

Фавус (Favus), або парша, виникає внаслідок зараження антропофільним (Trichophytum Schonleini) та зооантропофільним (Trichophytum quinkeanum) трихофітоном. Грибками, що можуть уражати мишей, котів, собак, коней та овець. Контагіозність невелика. Хворіють переважно ослаблені діти та жінки на тлі ендокринопатій та послаблення імунологічної реактивності. Уражаються гладка шкіра, волосиста частина голови та нігті. Інкубаційний період триває 2 – 3 тижні.
При фавусі гладкої шкіри на тлі помірнозапалених рожевих плям утворюються жовтуваті скутули діаметром до 5 мм (скутулярна форма). Скутула (щиток) – блюдцеподібний сухий корковий елемент із западінням у центрі, що є чистою культурою збудника. Іноді захворювання виявляється незначними плямами, що лущаться навколо волосяних фолікулів пушкового волосся обличчя, шиї та кінцівок (еритематозно-сквамозна форма) або згрупованих везикул ( везикульозна форма).
На волосистій частині голови виникають великі червоні запальні плями, вкриті скутулами (скутулярна форма), або сірувато-білим лущенням (сквамозна форма). Іноді ураження нагадує імпетиго (імпетигінозна форма). Волосся у вогнищах не обламується, як при інших трихомікозах, а випадає. При розрішенні лишаються гладкі білі атрофічні рубці. Характерним є мишачий (амбарний) запах. Часто порушується загальний стан хворих, запалюються потиличні, шийні та привушні лімфовузли.
Лікування фавуса при локалізації на гладкій шкірі проводять строком до 2 тиж, а на волосистій частині голови – 2 місяців.
Для діагностики враховують наявність типових клінічних проявів, епідеміологічного анамнезу (контакту з хворими людьми й тваринами) та дослідження лусочок і волосся на грибки, огляд під лампою Вуда.
Диференціюють трихомікози з карбункулами, фурункулами, стафілококовим сикозом, іншими грибковими захворюваннями, алопецією, псоріазом, себорейною екземою.
Профілактика трихомікозів: виявлення та своєчасне лікування хворих людей та тварин; уникнення контактів із речами хворих, їхня дезінфекція; проведення профілактичних оглядів у дитсадках та школах; санітарно-просвітницька робота; санітарно-епідеміологічний контроль перукарень; проведення профілактичних щеплень худобі.

Add a comment