Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Оніхомікози

Оніхомікози (оnichomycoses) – ураження нігтів патогенними грибками. Вони можуть проявлятися оніхогрифозом – потовщенням нігтьових пластинок; оніхолізисом – їхнім руйнуванням та кришінням; зміною кольору, оніходистрофією – появою смуг і плям.
Частіше уражаються нігті на ногах. В таких випадках лікування проводиться більш тривало внаслідок повільнішого росту нігтів нижніх кінцівок. У хворих на оніхомікози нерідко спостерігається клініка мікозів ступнів або інших локалізацій. Рідше про грибкові захворювання шкіри дізнаються при ретельному зборі анамнезу.
При епідермофітії ушкоджуються здебільшого нігті І та V пальців ніг, при руброфітії – всіх нігтів кінцівки одночасно. При мікроспорії нігті майже ніколи не уражаються; при інших трихомікозах страждають переважно нігті кистей. При трихофітії нігті втягуються в процес після ураження шкіри навколо них. За кілька місяців вн поширюється на нігтьову пластинку. При фавусі оніхомікоз розвивається тривало – протягом кількох років, починається з центру нігтьової пластинки жовтувато-коричнюватою плямою.
Для мікроскопічної діагностики беруть вільні краї нігтьових пластинок, або зшкрібки скальпелем з інших її ділянок. Кусочки нігтя подрібнюють і заливають 10% лугом на 1 добу. Під час мікроскопії виявляють тільки наявність міцелію паразитарного грибка. Встановити вид збудника таким чином неможливо.
Оніхомікози диференціюють із псоріазом нігтів, червоним плоским лишаєм, оніходистрофією.
Профілактика оніхомікозів полягає в своєчасних діагностиці та лікуванні мікозів ступнів і кистей.
Лікування оніхомікозів
Для місцевого лікування застосовують хірургічне видалення нігтів з наступним змазуванням нігтьових лож 10% йодною настоянкою щоденно до відростання нових пластинок. Нігті можна видаляти також шляхом нанесення на них 50% саліцилової мазі або засобу “Мікоспор” з подальшим зішкрябуванням рогових лусочок, що відшарувались. Якщо ураження обмежені, використовують також фунгіцидний лак лоцерил.
Разом з тим ні хірургічне видалення нігтів, уражених патогенними грибками, ні різні місцеві методи лікування не дають гарантії повного етіологічного і клінічного одужання. Тільки застосування системних антимікотиків дає змогу досягти повного виліковування оніхомікозу. З урахуванням переважаючої мікстгрибкової етіології виникнення оніхомікозу, найбільш раціональним на теперішній час є застосування в системний антимікотик орунгал (ітроконазол), який має фунгіцидну дію на всі відомі види патогенних грибків (дерматофіти, дріжджі, плісені). Всі інші, відомі нині системні антимікотики (нізорал, ламізил, екзефін, грізеофульвін, флуконазол) виявляють фунгіцидну дію тільки на грибки-дерматофіти, або грибки роду Candida.
1) Орунгал ( ітраконазол, споранокс) призначають як пульс-терапію по 200 мг (2 капсули) двічі на добу протягом одного тижня (7 днів) після їжі з подальшою тритижневою перервою (пульс-терапія). При ураженні нігтів рук проводять два курси пульс-терапії, а при ураженні нігтів ніг – три курси пульс-терапії .
2) Нізорал (кетоконазол) по 200 мг на добу при ураженні рук – шість місяців, ніг – дванадцять місяців.
3) Грізеофульвін по 125 мг 4 – 6 разів на добу ( залежно від маси тіла), запиваючи рослинною олією, протягом 4 тиж, далі через день до двох негативних аналізів мікроскопії нігтів на грибки. Лікування грізеофульвіном проводять одночасно з місцевим.
При вживанні системних антимікотиків слід одночасно призначати гепатопротектори.

Add a comment

Мікози ступнів

Мікози ступнів” (mycoses pedum) є клінічним терміном. Цю групу захворювань зумовлюють різні патогенні грибки. За даними літератури, в 70-х рокахв у Радянському Союзі на мікози ступнів хворіло до 80% осіб, що проходили службу у лавах армії, та 40% інших дорослих.
Зараження відбувається під час прямомго контакту з хворим і опосередковано через речі, постіль, взуття, спортивне обладнання. Військовослужбовці заражаються на мікози ступнів переважно у лазнях та душових, а також через погано продезінфіковані онучі.
Патогенні грибки мають здатність зберігатись тривалий час в епідермісі, не викликаючи змінюючи його. Під впливом деяких ендогенних (плоскостопність, підвищена пітливість, порушення нервової та ендокринної систем, периферійного кровообігу, зниження імунологічної реактивності) та екзогенних факторів можуть розвинутись клінічні вияви захворювання. Мікози ступнів, спричинені Trichophyton mentagrophytes називають епідермофітіями ступнів, а зумовлені Trichophyton rubrum – руброфітіями (рубромікозами) ступнів.
Клінічна картина. Розрізняють такі клінічні форми мікозів ступнів:
1. Сквамозна. На тлі незначної еритеми на шкірі склепіння ступнів з`являється невелике лущення, схильне поширюватись на бокові і згинальні поверхні пальців. На ділянках підвищеного тиску, особливо, на п`ятах можуть виникати дифузні потовщення шкіри, подібні до змозоління. При епідермофітії лущення висівкоподібне, при руброфітії – подібне до борошна, переважно на тлі сухої шкіри. Суб`єктивних відчуттів немає.
2. Інтертригінозна. В міжпальцьових складках з`являються лущення, згодом – тріщини, мацерація, везикуляція. Суб`єктивно непокоять свербіж, печіння, болючість. Може приєднуватись вторинна бактеріальна флора. При епідермофітії уражуються, головним чином, складки між ІV – V та III – IV пальцями, при руброфітії – всі складки.
3. Дисгідротична. Буває, як правило, при епідермофітії. На склепінні та на бокових поверхнях ступнів, пальцях з`являються множинні везикули та пузирі з грубими покришками і прозорим вмістом, що за приєднання бактеріальної флори стає гнійним. Порожнинні елементи, розкриваючись, утворюють болючі ерозії. Іноді порушується загальний стан хворих, підвищується температура тіла, виникають лімфангоїт та лімфаденіт.
Після перенесеного захворювання імунітет не розвивається. Перебіг хронічно-рецидивуючий. Часто спостерігається виникнення регіонарних (поблизу вогнищ ураження) та генералізованих (долоні, передпліччя, гомілки) поліморфних мікідів, що лікуються як алергійний дерматит. Для лабораторної діагностики використовують мікроскопію лусочок та нігтів на грибки.
Диференціюють мікози ступнів із екземою, піодерміями, псоріазом, нейродермітом, дерматитом, васкулітами.
Профілактика полягає у виявленні та своєчасному лікуванні хворих на мікози ступнів, проведенні поточного дезінфікування лазень та душових, недопущенні спільного користування взуттям (в першу чергу капцями), дезінфекції спільних панчох та онуч військовослужбовців. Велике значення мають періодичні медичні огляди особовго складу частини та санітарно-просвітня робота. Підвищене потіння ступнів слід лікувати. Взуття хворих на мікози спупнів дезінфікують парою формаліну, формгідроном або столовим оцтом.

Лікування мікозів ступнів
Хворим призначають щоденні 10 – 15хвилинні ванночки для ступнів з рожевим розчином калію перманганату комфортної температури. Ноги слід мити не рідше 2 разів на добу, використовуючи господарське або дьогтярне мило. Везикули та пузирі розкривають, кірки видаляють. При мокнутті призначають волого-висихаючі пов`язки з 2% розчинами борної кислоти, іхтіолу, резорцину або ріванолю. Ерозії та глибокі тріщини туширують 1– 2 рази на добу 2% йодною настоянкою, фукорцином, нітрофунгіном, 2 – 5 % водним розчином калію перманганату. При гіперкератозі призначають кератолітичні засоби: 5 – 10 % саліцилову або молочнокислу мазь. Протигрибкові мазі (нізорал, ламізил, клотримазол, залаїн, певарил, дактарин, батрафен, травоген) наносять на уражені ділянки двічі на добу під час лікування і один раз на добу протягом 2 – 3 тижнів після його закінчення. У разі екзематизації бажано призначати мазі, що містять протигрибкові препарати та глюкокортикостероїди – травокорт, мікозолон, тридерм. У разі приєднання піодермій призначають сульфаніламіди та антибіотики, що не належать до групи пеніциліну. За тяжкого перебігу та резистентності до місцевої терапії призначають пероральні протигрибкові антибіотики. Нізорал хворі приймають по 200 мг двічи на добу протягом 5 – 15 днів. Ламізил по 250 мг двічі на добу 5 – 15 днів. Орунгал призначають один раз на добу – 200 мг в перший день та по 100 мг наступні 5 – 15 днів.

Add a comment

Рубромікоз або руброфітія

Рубромікоз (rubromycosis), або руброфітія, – хронічне, схильне до загострення захворювання шкіри ступнів, кистей, великих складок, гладкої шкіри, нігтів. Збудником є Trichophyton rubrum – антропофільний грибок.
Рубромікоз підошв (див. “Мікози ступнів”).
Рубромікоз кистей. На шкірі долонь, іноді тилу кистей з`являються синюшні сверблячі еритеми з валикоподібною облямівкою, на тлі яких є характерне борошноподібне лущення. Іноді є папули, везикули, кірочки.
Рубромікоз складок. Уражаються головним чином великі складки. Висипання представлені блідими еритемами з чіткими межами, що схильні до периферійного росту і мають характерне борошноподібне лущення.
Рубромікоз гладкої шкіри. Ураження, схожі на описані вище, з`являються на будь-яких ділянках шкіри.
Генералізований (еритродермічний) рубромікоз буває рідко. Характеризується значним поліморфізмом висипань, маскується під інші шкірні хвороби. Діагностика потребує лабораторного виявлення збудника.
Диференціюють рубромікоз з епідермофітією, екземою, псоріазом, парапсоріазом, нейродермітом, себорейним дерматитом, дискоїдним червоним вовчаком.
Профілактика та лікування аналогічні тим, що при епідермофітії.

Add a comment