Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування червоного плоского лишаю

У разі прогресування висипів бажано починати лікування з експургаторного методу (див. “Псоріаз”), антибіотиків широкого спектру дії, переважно доксициклін, хінолонові препарати (делагіл, плаквеніл, хлорохін). Призначають також седативні препарати, вітаміни групи В, Д2, А, нікотинову кислоту, антигістамінні препарати, інтерферони та інтерфероногени (неовір, ридостін, циклаферон, лаферон, віферон, аміксин, корінь солодки), імуномодулятори, УФО, УВЧ паравертебрально, мануальну терапію хребта. При поширених процесів застосовують помірні дози глюкокортикостероїдів, цитостатики, гемосорбцію, плазмаферез.
При бородавчастій формі застосовують діатермокоагуляцію, кріотерапію, лазеротерапію, змазування пергідролем та ферезолом.
При ураженні слизових оболонок рота призначають полоскання розчинами 2% борної кислоти, соди, 1% таніну.
На шкіру місцево призначають глюкокортикостероїдні мазі, 1% димедроловий спирт, мазь з вітаміном А.
Профілактика червоного плоского лишаю полягає у санації вогнищ хронічної інфекції, запобіганні стресів, загартовуванні. В гострий період захворювання слід уникати інсоляції, травмування шкіри та вживання гарячої їжі, щоб запобігти виникненню ізоморфної реакції Кебнера.
Диспансерне динамічне спостереження. Лікар військової частини і дерматолог проводять огляд осіб, що перехворіли на червоний плоский лишай, двічі на рік. Клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі – один раз на рік. Тривалість спостереження – 3 роки якщо немаєрецидивів. Консультації спеціалістів суміжних спеціальностей – за потребою.

Add a comment

Червоний плоский лишай

Етіологію червоного плоского лишаю (lichen ruber planus) остаточно не з`ясовано. У його виникненні мають певне значення хронічні інфекції, в тому числі вірусні, розлади імунологічної реактивності, нервової та ендокринної системи (цукровий діабет), органів травлення, підвищений тиск спинномозкової рідини, систематична травматизація, зокрема слизових оболонок ротової порожнини.
Клінічна картина.
Висипи при червоному плоскому лишаї мономорфні. Вони представлені жовтуватими або синюшно-червоними дермо-епідермальними папулами діаметром до 3 мм, що мають такі ознаки: полігональність, пупкоподібне вдавлення в центрі, характерний блиск при боковому освітленні і візуалізація при змащуванні жиром сітки Уїкхема – білувато-сітчастого візерунку, зумовленого нерівномірним потовщенням зернистого шару епідермісу. Висипи завжди супроводжуються суб`єктивними відчуттями – свербіж, поколювання, печіння, що бувають досить виражені. У разі прогресування, як і при псоріазі, буває феномен Кебнера (ізоморфна реакція).
Розміщуються висипи симетрично, переважно на шкірі згинальних поверхонь кінцівок, розгинальних поверхонь великих суглобів та гомілок, тулуба, статевих органів, слизових оболонках.
Папули можуть групуватися з утворенням гірлянд та візерунків, зливатися з утворенням бляшок. За локалізації в роті папули дрібні, мають тенденцію до злиття з утворенням болючих бляшок. Їхній колір білуватий, нагадує лейкоплакію. При ураженні нігтів добре видна поздовжня смугастість, гіперемія нігтьового ложа. Після розрішення папул залишаються стійкі гіперпігментації.
Розрізняють такі клінічні форми червоного плоского лишаю на шкірі:
1) типова;
2) верукозна (гіпертрофічна) – локалізується переважно на гомілках;
3) бульозна (пемфігоїдна) – на поверхні папул утворюються порожнинні висипи із серозним вмістом;
4) атрофічна (склерозуюча) – висипи не підвищуються над рівнем шкіри, мають лінійне розташування;
5) лінійна – висипи мають лінійне розташування;
6) гострокінцева – дрібні гострокінцеві папули можуть виникати одночасно з типовими;
7) універсальна – за ураження значних ділянок шкіри або всієї її поверхні (еритродермія).
Диференціюють червоний плоский лишай із псоріазом, парапсоріазом, оперізуючим герпесом, папульозним сифілісом, обмеженим нейродермітом, бородавчастим туберкульозом шкіри, пемфігусом, лейкоплакією.

Add a comment