Скрофулодерма - коліквативний туберкульоз

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Скрофулодерма – коліквативний туберкульоз

Коліквативний туберкульоз (скрофулодерма) – tuberculosis cutis colliquativa (scrofuloderma) буває переважно у дітей. Розрізняють первинну скрофулодерму, яка виникає внаслідок проникнення мікобактрерій в шкіру та слизові оболонки лімфо- та гематогенним шляхами, та вторинну скрофулодерму, яка зустрічається частіше і утворюється як наслідок переходу інфекції per continuitatem з уражених лімфатичних вузлів або вогнищ кістково-суглобового туберкульозу. Клінічна картина обох форм практично однакова.
Типовою локалізацією скрофулодерми є ділянки, близькі до лімфатичних вузлів, найчастіше шийних. Патологічний процес носить однобічний характер. Морфологічним елементом є твердий, безболісний, різко обмежений вузол, що утворюється у підшкірній клітковині і спочатку не спаяний зі шкірою. Вузол може бути поодиноким або виникає одразу кілька вузлів, які швидко збільшуються, зливаються один з одним та епідермісом чи слизовою оболонкою над ними, набувають синювато-червоного кольору. У подальшому в центрі вузли розм`якшуються, з`являється флуктуація. Шкіра (слизова оболонка) над ними потоншується і рветься, утворюючи один або кілька отворів, крізь які виділяється рідка гнійна маса з домішками крові та некротизованої тканини. Гній засихає і вкриває збільшений отвір кірками, після відходження яких оголюються великі глибокі виразки неправильної форми з м`якими, глибоко підритими краями синюшного кольору та в`ялими жовтуватими грануляціями на дні. Можливе утворення фістулярних ходів між окремими глибокими вузлами, а при вторинній скрофулодермі і між ураженими лімфатичними вузлами. Через деякий час виразки самостійно загоюються, залишаючи після себе нерівні спотворюючі рубці з нерівною поверхнею, яким властиві утворення у вигляді містків, перемичок і ворсинок.
Диференційну діагностику скрофулодерми треба проводити з сифілітичними гумами, актиномікозом. Сифілітичні гуми вирізняються більшою щільністю, виразки, які вони утворюють, мають кратероподібну форму та щільний інфільтрат по периферії, рубці після них відносно рівні зірчастої форми; крім того, виключити сифіліс дають змогу негативні RW, РІФ, РІБТ. При актиномікозі у виділеннях з нориць можна знайти збудника захворювання – друзи променистого гриба, цій хворобі притаманний дуже щільний інфільтрат з численими норицями. Встановити діагноз скрофулодерми в деяких випадках допомагає туберкульозний процес внутрішніх органів хворого (лімфатичних вузлів, кісток, суглобів та ін.).
Перебіг скрофулодерми хронічний з періодами загострень та ремісій. Внаслідок інтоксикації може погіршуватися загальний стан хворого. Туберкулінові проби часто негативні (особливо при первинній формі). За своєчасного лікування прогноз сприятливий.

Метки: , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 18, 2012 at 6:55.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)