Склеродермія

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Склеродермія

У наш час склеродермію (sklerodermia) відносять до інфекційно-аутоімунних захворювань.
Залежно від поширеності процесу склеродермію поділяють на локальну (вогнищеву) та генералізовану (дифузну, системну). Притаманне склеродермії ушкодження шкіри проходить три фази розвитку: фаза еритематозного набряку, затвердіння й атрофії.
При локальній склеродермії спочатку з’являються одне або декілька вогнищ, здебільшого на тулубі у вигляді невеликих еритематозних (червоних або бурих) плям, діаметром кілька сантиметрів. Ці плями швидко набрякають і виступають над поверхнею шкіри. Розміри їхні сягають розмірів долоні і більше. Суб’єктивних відчуттів немає. Через кілька тижнів центральна частина висипки набуває жовтувато-білого кольору або кольору воску. В цих місцях шкіра стає твердою. Стадія затвердіння може тривати дуже довго. Через кілька місяців, а частіше через кілька років настає атрофія.
Генералізована (дифузна, системна) склеродермія починається з гострого або повільного набряку шкіри. Поступово розвивається затвердіння усієї шкіри, особливо визначене на обличчі та кінцівках. Обличчя стає подібним на маску. Хворих слід лікувати в терапевтичних і неврологічних відділеннях. Їм призначають масажі, аплікації озокериту або парафіну. Показане санаторно-курортне лікування (Сочі, Мацеста). У разі локальної склеродермії добрий ефект дає пеніцилін – внутрішньом’язово курсами по 10 000 000 – 20 000 000 ОД. Курси лікування повторюють 2 – 3 рази з тримісячною перервою, під час якої вводять лідазу – на курс 10 – 15 ін’єкцій з інтервалом 2 – 3 дні, а також проводять іонофорез лідази. Серед локальних форм склеродермії у дітей досить часто зустрічається атрофодермія Позіні –П’єрині, коли на тулубі з’являються западаючі бляшки бузкового або коричневого кольору без ознак склерозу. Пушкове волосся може залишатися.
Для склероатрофічного ліхену характерними є білі плями діаметром 1 – 5 мм, які згодом зливаються і створюють бляшки порцеляново-білого кольору з поверхнею, що нагадує зім’ятий папір. Навколо плям утворюється вузенький обідок бузкового кольору. Дуже часто склероатрофічний ліхен локалізується у дівчаток на зовнішніх статевих органах.
До локальних склеродермій належить також геміатрофія обличчя, що прогресує. При цьому наростає атрофія шкіри, підшкірної основи, м’язів, кісток, однієї половина обличчя, а також язика. Поступово формується значна асиметрія обличчя, починає випадати волосся.
Чинниками ризику в розвитку захворювання є нейроендокринні розлади, вогнища хронічної інфекції, охолодження, впливи хімічних речовин, зокрема кремнієвого пилу, вібрації.
Первинна профілактика обмеженої склеродермії полягає в санації вогнищ хронічної інфекції, своєчасному лікуванні нейроендокринних захворювань, виключенні впливу подразливих хімічних речовин (кремнієвого пилу), вібрації, холоду.
Під час проведення вторинної профілактики слід пам’ятати, що хворим насклеродермію протипоказана робота в холодних приміщеннях, а також та, що пов’язана з травматизацією шкіри, вібрацією.

Диспансерне динамічне спостереження. Лікар частини проводить огляд осіб, хворих на бляшкову склеродермію один раз на 6 міс, дерматолог – двічі на рік. Лабораторні дослідження (клінічні і біохімічні аналізи крові й сечі) один-два рази на рік. Рентгенографія легень, стравоходу – один раз на рік. Тривалість спостереження – 3 роки, якщо немає рецидивів. Дерматолог, терапевт консультують двічі на рік.

Метки: , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on октября 5, 2012 at 7:39.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

Comments are closed.