Саркома Капоші, або ідіопатична множинна геморагічна саркома

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Саркома Капоші, або ідіопатична множинна геморагічна саркома

Саркома Капоші (sarcoma Kaposi),або ідіопатична множинна геморагічна саркома, –злоякісне пухлинне захворювання ретикуло-ендотеліальної системи. Розрізняють три типи саркоми Капоші:

1)  ідіопатичну;

2)   саркому, зумовлену імунодепресією, спричиненою іонізуючою радіацією, цитостатичними препаратами, кортикостероїдами, що їх довго  застосовують для лікування онкологічних і деяких інших захворювань;

3)  саркому Капоші,  ВІЛ-інфекцією.

Етіологія захворювання, за винятком ВІЛ-зумовленої саркоми, не з’ясована. Воно досить поширене серед населення Центральної Африки. В інших країнах діагностують рідше. Хворіють частіше дорослі чоловіки (90 %), зрідка – діти (навіть немовлята). Виявляється захворювання  множинними червоно-синюшними і коричневими плямами різної величини, бляшками, вузликами, вузлами, вогнищами геморагії. Поверхня свіжих висипів гладка, пізніше може стати шорсткуватою, верукозною. Кількість їх і розміри поступово збільшуються. В результаті утворюються великі бляшки різноманітних обрисів, пухлинні вузли, що згодом стають дедалі щільними, а колір їх — насиченішим. На них утворяться помітні телеангіоектазії. Деякі вузли мають півкулясту форму, досягають у діаметрі 5 см, значно виступають над довколишньою шкірою. Одні пухлини виразковують (особливо на ногах), інші можуть розсмоктуватися, залишаючи після себе пігментовану рубцеву атрофію. На поверхні інфільтратів можуть виникати шорсткуваті, бородавчасті розростання. Зрідка у вогнищах уражень з’являються бульозні, везикульозні висипання. У багатьох хворих реєструють помітний набряк (елефантіаз) нижніх і верхніх кінцівок. Лімфовузли зазвичай уражаються в пізній стадії, коли в процес втягуються слизові оболонки рота, легені, печінка, шлунок, серце, кістки кінцівок та ін. Перебіг захворювання спочатку прогресуючий, а через кілька років може  стабілізуватися, після чого виникають свіжі ураження навколишніх тканин і внутрішніх органів. Іноді захворювання переходить у саркому.

Лікування цього захворювання проводять проспідином. Його вводять внутрішньовенно  чи внутрішньом’язово один раз на день щодня або через день; разова (вона ж і добова) доза 50 – 100 – 150 мг; на курс 2 – 3,5г. (Іноді проспідин вводять у вогнища уражень.) Одночасно призначають глюкокортикостероіди (преднізолон – 30 – 50 мг на добу) або променеву терапію. Проводять 2 – 3 таких курси з інтервалом 1,5 – 2 міс. Дуже ефективний також брунеоміцин. Його вводять внутрівенно по 200 — 400 мкг 2 – 3 рази на тиждень (на курс 2000 – 4000 мкг), поєднуючи з променевою терапією, циклофосфаном, кортикостероідами. Застосовують і антибіотики (пеніцилінотерапія). Одночасно призначають полівітаміни; зовнішньо – 30 – 50 % проспідинову мазь, ультрафіолетове опромінення уражених ділянок.

Прогноз при хронічному перебігу ідіопатичної форми захворювання порівняно сприятливий – за відповідного лікування хворі живуть 10 –  20 і навіть 30 років. При гострому прогресуючому перебігу прогноз несприятливий – хворі помирають через кілька місяців або в перші ж роки після появи захворювання; при підгострому перебігу – через 3 – 5 років. Особливо безнадійний прогноз при саркомі Капоші, зумовленій Віл-інфекцією.

Методів профілактики при ідіопатичній формі не розроблено. При саркомі Капоші, що виникає внаслідок тривалої активної променевої, хіміо – і кортикостероїдної терапії профілактичні заходи полягають у удосконалюванні цих методів терапії. ВІЛ-інфекції і супутньої їй саркоми Капоші в більшості випадків можна уникнути за відповідної поведінки людини.

Диференціюють саркому Капоші від хвороби Шамберга, трофічних виразок, гемангіоми, грибоподібного мікозу, ангіосаркоми, піогенної гранульоми, лепри, сифілісу, від червоного плоского лишаю.

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on марта 26, 2013 at 2:30.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

Comments are closed.