Піодермії

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Піодермії

Піодермії, або гноячкові захворювання, є найпоширенішою патологією шкіри, як у цивільних осіб, так і у військовослужбовців, часто призводять до тимчасової втрати працездатності. В більшості випадків піодермії спричиняють стафілококи і стрептококи, що постійно знаходяться на шкірі, слизових оболонках та одязі. Найчастіше збудниками піодермій є золотистий, епідермальний та сапрофітний стафілококи, гемолітичний, білий та зеленячий стрептококи. Крім цього, гноячкові захворювання шкіри зумовлюють псевдодифтерійні палички, дріжджеподібні грибки, синьогнійна паличка, протей.
Кількість мікробів на шкірі не є постійною. Вона зменшується після обмивання шкіри, застосування дезінфікційних засобів. Дуже багато мікробів буває в місцях підвищеної вологості та оволосіння. У волосяних мішечках та протоках потових залоз часто скупчуються стафілококи, що здатні викликати некротичні явища.
Стрептококи уражують шкіру рідше ніж стафілококи, але їх значно більше на слизових оболонках ротової порожнини.
Виникненню піодермій значною мірою сприяють екзогенні фактори: мікротравми, переохолодження, перегрів, мацерація (розрихлення епідермісу), підвищена забрудненість, зокрема пально-мастильними матеріалами і промисловим пилом, тривале вживання речовин, що здатні зменшувати імунологічну реактивність (цитостатики, глюкокортикостероїди, алкоголь, наркотики) та ендогенні фактори: гіповітамінози, нервове перенапруження, загальна перевтома, цукровий діабет, хронічні захворювання органів травлення, порушення місцевого кровообігу.
Природного імунітету проти збудників піодермій не існує. Після одужання імунітет зберігається недовго і є ненапруженим (інфекційний імунітет).
Загальновизнаної класифікації гноячкових захворювань шкіри немає. Розрізняють первинні піодермії, які виникають на незміненій шкірі та вторинні, які ускладнюють перебіг інших захворювань, що супроводжуються порушенням цілісності шкіри внаслідок патологічного процесу або розчухів при свербіжу. За етіологією розрізняють стафілококові, стрептококові, змішані (стрептостафілодермії) та атипові, етіологія і патогенез яких у наш час остаточно не з`ясовані. За глибиною ураження шкіри гноячкові захворювання поділяють на поверхневі (переважно стрептодермії) і глибокі (здебільшого стафілодермії). Вони можуть бути за тривалістю перебігу бути гострими і хронічними, за кількістю висипів — локальними і поширеними, а також пов`язаними з фолікулярно-залозовим апаратом шкіри і непов`язаними з ними.
При піодерміях у деяких випадках можуть з”являтися вторинні висипи алергічного генезу, що виникають внаслідок сенсибілізації до гноєрідних мікробів та продуктів їхньої життєдіяльності – піоалергіди. Вони виникають на дещо набряклій гіперемічній шкірі, рідше на зовні незміненій, у вигляді розеол, папул, пухирів, пухирців, пустул, пузирів. Піоалергіди найчастіше за все містяться ізольовано і не схильні до злиття, супроводжуються свербежем різної вираженості. Лікують піоалергіди як алергічний дерматит, і це доповнює терапіюосновного захворювання.

Метки: , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 15, 2012 at 14:38.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)