Перша медична допомога при утопленні, тепловому ударі та електротравмі

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Перша медична допомога при утопленні, тепловому ударі та електротравмі

ПЛАН

ЗАНЯТТЯ ПО МЕДИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ

Тема-№10: Перша медична допомога при утопленні, тепловому ударі та електротравмі.

Учбова ціль:1. Вивчити принцип надання першої медичної допомоги при утопленні, тепловому ударі та електротравмі.

2. відпрацювати дії особового складу по наданню першої медичної допомоги.

МЕТОД: Розповідь

час (хв.)

вивчаємі питання

примітка

05

Шикування особового складу. Оголошення теми та учбової мети заняття.

05

Основні поняття про термінальні стани

05

Правила діставання утопленого з води. Видалення води з рота та дихальних шляхів.

10

Найбільш ефективні способи штучного дихання.

05

Ознаки

05

Перша допомога та попередження  теплового удару та запаморочення в умовах корабля.

05

Враження електричним струмом та заходи по його попередженню.

05

Перша медична допомога при ураженні електричним струмом

05

Контрольне запитання. Розбір заняття.

Висновки:______________________________________________________________________________

ПРАВИЛА ВИТЯГУВАННЯ УТОПЛЕНОГО З ВОДИ. ЗВІЛЬНЕННЯ РОТА ТА ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ВІД ВОДИ.

Смерть у воді може статися  з двох причин – від рефлекторної зупинки серцевої діяльності та від звичайного втоплення, коли дихальні шляхи та легені заповнюються водою.

При смерті у воді від несподіваної рефлекторної зупинки серцевої діяльності і дихання у втопленого шкіряні покрови та слизисті блідни. У легенях, як правило, води не має або є невелика її кількість. У дійсно втоплених відмічається різка синюшність шкіри та слизистої. З ротової порожнини та носу виділяється велика кількість кров¢яної пінистої рідини.

Після витягнення втопленого з води потрібно негайно видалити воду з дихальних шляхів та шлунку. Для цього пошкодженого кладуть животом з опущеною до низу головою на зігнуте під прямим кутом коліно і виконують декілька натисків руками  на область нижніх ребер. Потім приступають до штучного дихання. Одночасно за допомогою товаришів  виконують масаж серця пошкодженому.

ЗАСОБИ ШТУЧНОГО ДИХАННЯ.

Техніка вентиляції легень способом “з рота в рот” через воздуховод.

Пошкодженого кладуть на жорстку поверхню (широку лавку, носилки з дерев’яним щитом, палубу, землю) обличчям до поверхні та під плечі йому підкладають скатку шинелі або валик з будь-якого матеріалу. Стають біля голови потерпілого та за прокидають йому голову назад. При цьому підборіддя потерпілого максимально піднімається, а його рот відкривають. Якщо щелепи міцно стиснуті, то вказівними пальцями беруть за кути нижньої щелепи та, та впираючись великими пальцями  у верхню щелепу, висовують нижню щелепу вперед. Тримаючи її в такому положенні, швидко переводять пальці на підборіддя та відтягують його до низу, відкривають рот потерпілого. Тримаючи лівою рукою рот  пошкодженого відкритим і голову його закинутою, правою (обгорнутою чистою марлею, рушником) очищають рот від слини, нудних мас та ін. і  вводять  воздуховід.

Воздуховід представляє собою щільну гумову – образну трубку з круглим щитком посередині. Щоб язик не западав, воздуховід спочатку вводять між зубами випуклою стороною вниз, а потім повертають цією стороною вверх і просовують по язику аж до його кореня. При цьому язик буде притиснутий трубкою воздуховоду  до дна ротової порожнини. Потім ніс потерпілого затискають з обох сторін великими пальцями, а вказівними пальцями придавлюють гумовий щиток воздуховоду до рота. Рештою пальців обох рук за кути нижньої щелепи  підтягують підборіддя вверх. (роблять глибокий подих, беруть в рот мундштук воздуховода і видихають в нього повітря.) після того, як грудна клітка потерпілого достатньо піднімається від вдування повітря, випускають з рота мундштук. Грудна клітка потерпілого при цьому спадає і відбувається видих. Вдування повітря через воздуховід проводять ритмічно (з частотою яка відповідає частоті дихання того хто надає допомогу) до тих пір, доки видихи  самостійного дихання у потерпілого не стануть глибокими та регулярними. При наявності слабких і нерегулярних  дихальних рухів штучні вдихи роблять так, що вони співпадали з самостійними та поглиблювали б їх. При дуже рідких самостійних видихах штучні вдихи роблять в проміжках між вдихами потерпілого. Після налагодження самостійного дихання воздуховід на деякий час залишають в ротовій порожнині потерпілого. Якщо ж він збуджує кашель, ковтальні рухи або позиви на рвоту, то його витягують.

ТЕХНІКА ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ СПОСОБОМ “З РОТА В РОТ”.

1. Потерпілого кладуть на спину з максимальним запрокидуванням голови назад. Ставши біля голови потерпілого, надаючий допомогу, однією рукою утримує у максимально запрокинутому положенні, а великим пальцем другою руки відтягує нижню щелепу.

2. Надаючий допомогу робить глибокий вдих, а потім безпосередньо чи через марлю щільно охвачує рот потерпілого своїми губами, після чого робить різкий видих. Для попередження видиху повітря ніс потерпілого при цьому закривають пальцями вільної руки, або притиснутої у момент вдиху щокою надаючого допомогу.

3. Вдування  повітря припиняють після того, грудна клітка потерпілого достатньо розшириться. При цьому у потерпілого відбувається пасивний вдих, під час якого надаючий допомогу відводить в сторону голову і робить наступний глибокий вдих.

Спосіб вентиляції легень “з рота в ніс”  застосовують якщо щелепи потерпілого щільно стиснуті, або бажаємого розширення грудної клітки при вдуванні повітря з рота в рот не наступило.

Різниця лише у тому що повітря вдувається потерпілому через ніс, а рот тримається закритим. По ефективності обидва способи вентиляції легень однакові. Ознаками достатньої ефективності вдування повітря є піднімання при кожному вдиху грудної клітки потерпілого. Якщо цього не відбувається, то мається непрохідність дихальних шляхів. В цьому випадку голові потерпілого надається ще більш запрокинуте положення, більше висувається щелепа оглядається і ретельно очищається порожнина рота і глотки. Вдування повітря у дорослих  здійснюється з частотою 12-14 разів на хвилину.

При проведенні штучного дихання необхідно намагатися передбачити попадання повітря в шлунок, так як роздутий шлунок обмежує дихальні рухи діафрагми, утворюючи додаткові труднощі для вентиляції легень. Надмірне розтягнення шлунку також може привести до виділення харчових мас і рідкого, міститься в шлунку і попаданню його в бронхи. Попередити попадання повітря в шлунок можна, якщо той хто надає допомогу буде уважно слідкувати за рухами грудної клітки потерпілого. Коли грудна клітка піднімається, необхідно одразу ж  припинити вдування.

ОЗНАКИ ТЕПЛОВОГО УДАРУ І ЗАПАМОРОЧЕННЯ.

Тепловий  удар це захворювання, яке розвивається в результаті накопичення тепла в організмі. обов¢язковими ознаками його є висока температура (більше 40 оС) та інші симптоми, серед яких на перший план виступають прояви зі сторони центральної нервової системи (головний біль, запаморочення, втрата свідомості, судороги). Короткочасне підвищення температури тіла у людини в межах до одного градуса є явищем, що часто спостерігається при виконанні їм тяжкого фізичного навантаження. Серед причин, що сприяють перегріванню, перш за все слід виділити високу температуру зовнішнього середовища, особливо, якщо вона досягає 30 оС та більше. Перегрівання швидше всього наступає у людини, яка виконує тяжку м¢язову роботу.

Особливо швидко наступає перегрівання організму людини, коли у нього повністю відсутнє випаровування поту (робота в ізолюючих засобах захисту) шкіри і т.д.

Ознаки перегрівання починають виявлятись з моменту, коли температура тіла підвищується до 38,5 оС.

Перші ознаки з¢являються у вигляді загальної слабкості, головного долю, пульсування у висках, тошноти, невпевненої хиткої ходи, марення в очах. Потерпілий на запитання відповідає неохоче, шкіра у нього волога і червона.

Якщо теплове навантаження на організм не зменшується, з¢являється різка загальна слабкість, шум у вухах, головний біль, рвота, іноді втрата свідомості. Шкіра волога, червона, дихання та пульс прискорені. Температура при цьому може підвищуватися до 40 – 41 оС.

Тяжка форма перегріву (теплового удару) характеризується швидким наростанням симптомів. Слід за повторними памороками у хворого розвивається сильний головний біль, судорога, стан оглушенності, з¢являється блимання в очах, слабкість у ногах, невпевненість рухів, сонливість. Частим ускладненням є різке падіння  серцевої діяльності: шкіра бліда чи синюшна. Температура тіла може досягати 42 оС й більше. Грізною ознакою перегрівання є  припинення потовиділення, про свідчать суха шкіра у потерпілого.

ПАМОРОКОМ – називається короткочасна втрата свідомості внаслідок недостатнього постачання крові у головний мозок. При цьому потерпілий втрачає свідомість, падає, блідне, вкривається потом, кінцівки холодні, пульс слабкий та прискорений, зіниці  розширені. Глибокий поморок супроводжується втратою чутливості.

Причинами памороків можуть бути: вигляд крові, тривалий нерухомий стан, сильне перевтомлення, нервовий струс, тривале перебування у погано вентилюємому  приміщенні і др.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ТЕПЛОВОМУ УДАРІ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЙОГО В УМОВАХ КОРАБЛЯ.

Першу медичну допомогу при запамороченні потрібно надати негайно. Для цього особу, яка знаходиться у поморку потрібно винести на свіже повітря або перенести у добре вентилюєме приміщення. Для полегшення дихання розстібнути комірець та покласти так, щоб голова знаходилась вище, а ноги вище тулуба (це прискорює притік крові до мозку ).

При наданні першої допомоги насамперед  усього усунути причину, яка викликала поморок та збудити функції дихання та кровообігу.

Для цього обличчя та груди потерпілого збризнути холодною водою, дати понюхати нашатирного спирту. У тяжких випадках, якщо вказані міри не допомагають, зробити штучне дихання. При перших ознаках перегрівання потерпілого треба звільнити від спорядження, покласти у прохолодне місце, зняти обмундирування. Для охолодження не слід обливати його великою кількістю води, а краще обернути тулуб вологою тканиною та обмахувати. Необхідно дати хворому пити холодну воду.

УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ ТА ЗАХОДИ ПО ЙОГО ПОПЕРЕДЖЕННЮ.

Переважними ознаками електротравми є: знехтування мірами безпеки або приховані несправності електросилових пристроїв та електричних мереж.

Пряма пошкоджуючи дія току залежить від електролізу проводжаючого середовища. При цьому порушується іонна рівновага у клітинах, змінюється їх структура, коагулюються. Під впливом електроструму настає контрактура усіх м¢язів, у тому числі дихальних та серця.

Уражені електричним струмом  настає при торканні електричних проводів, які знаходяться під напругою.

Ступінь поразки організму залежить від сили току, напруги, тривалості впливу. Найбільш небезпечний шлях проходження ліва рука – права нога (струм іде через серце, легені та інші органи, які мають найменший опір). В залежності від сили струму можливі різні ураження від опіку до коагуляції і навіть обвуглювання тканин.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ.

Надання першої допомоги треба розпочинати з припинення дії електричного струму на потерпілого. Необхідно вимкнути струм чи перерубати проводи з обох сторін від потерпілого. При цьому необхідно використовувати інструмент з сухою дерев¢яною  чи іншою добре ізольованою ручкою.

Якщо немає можливості вимкнути струм чи перерубати проводи, необхідно відсунути потерпілого. При цьому необхідно одягнути сухі рукавиці та відтягувати дотримуючись усіх мір небезпеки.

Звільнивши потерпілого від дії струму, якщо він не дихає, зняти з нього одяг та проводити комплекс заходів відновленню дихання та серцевої діяльності. При  відсутності дихання, але при збереженій серцевій діяльності, для надання допомоги достатньо буде штучної вентиляції легень способом “з рота в рот” чи “з рота в ніс”. Якщо поряд з зупиненням дихання є зупинення серця, про що свідчить зникнення серцебиття та пульсації на крупних артеріях, то необхідно проводити непрямий масаж серця (зовнішній).

Серце знаходиться між грудиною хребтом. У стані клінічної смерті грудна клітина більш піддатлива, що свідчить про втрату м¢язового тонусу. Шляхом надавлювання на грудину, грудну клітину можна приблизити до хребта на 4-5 см. При цьому серце здавлюється, його порожнини стискуються  і з них виганяється кров, яка поступає у судини.

Після того, як тиск на грудину припиняється, серце розправляється внуртісерцевий тиск знижується і серце знову заповнюється кров¢ю. Таким чином, під впливом зовнішнього впливу у організмі створюється штучний кровообіг.

Опубликовано в Лекції, статті з медицини and Надання невідкладної допомоги пользователем admin on сентября 15, 2013 at 12:37.

Add a comment

Comments are closed.