Облігатні передракові захворювання шкіри

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Облігатні передракові захворювання шкіри

Передраковими захворюваннями вважають такі патологічні стани, що  ніби готують ґрунт для розвитку раку, хоча необов’язково призводять до малігнізації. У морфологічному плані преканкрози являють собою мультицентричні вогнища, розростання атипового незрілого епітелію незапальної природи, що  схильні до інфільтративного росту, але без руйнування тканини. Різноманітність і неоднакова швидкість розвитку раку при різних передракових захворюваннях є підставою для поділу останніх на облігатні та факультативні.

Це генетично зумовлені процеси, з яких найчастіше розвиваються злоякісні пухлини (пігментна ксеродерма, хвороба Боуена, хвороба Педжета (чи дискератоз  соска); еритроплазія Кейра і передпухлинний меланоз Дюбреля).

Хвороба Боуена (morbus Bowen) –  це внутрішньоепідермальний шкірний рак. Спостерігається у зрілому віці в осіб обох статей. Після тривалого (протягом багатьох років) спокійного перебігу може переходити в інвазивний рак (у 30 – 80 % випадків). Передбачається, що визначну роль у її виникненні хвороби відіграють екзогенні впливи, зокрема травматизація, вірусна інфекція. При розвитку захворювання на будь-якій ділянці шкіри, рідше на слизових оболонках, утворюється одна або кілька чітко відмежованих бляшок блідо-рожевого або темно-червоного кольору з піднятими краями. Поверхня їхня шорсткувата, вкрита кірками, рідше гладенька. Іноді формуються папіломатозні розростання, з’являється пігментація або  виразка. Окремі бляшки можуть зливатися в подальшому формуючи серпігинозне (повзуче)  вогнище невизначеної форми.

Лікування проводять онкологи (хірургічне втручання, електрокоагуляція, променева терапія; за переродження в інвазивний рак променеву терапію комбінують з операцією).   Прогноз при хворобі Боуена у випадку своєчасної діагностики й лікування, при відсутності пухлин внутрішніх органів – сприятливий. Методів профілактики виникнення захворювання не розроблено.

Диференціюють від псоріазу, себорейної екземи, еритроплазії Кейра, від хвороби Педжета.

Диспансерне динамічне спостереження. Лікар військової частини проводить огляд після лікування один раз на 3 міс, дерматолог – двічі  на рік. Тривалість спостереження – 1 рік, якщо немає рецидивів.

Хвороба Педжета (morbus Paget), або дискератоз соска – захворювання, що буває, як правило, в жінок. Тривалий час нагадує екзему соска – перебігає у вигляді вогнища “мокнучої екземи”. Етіологія захворювання не з’ясована. Нині вважається різновидом раку. Розвивається з протоків молочної залози, але може виходити з апокринних і еккринних потових залоз (екстрамамарне походження). Вогнище локалізується навколо соска молочної залози; дуже рідко – в ділянці промежини,  лобка, пупка, у пахвовій ямці. На шкірі статевих органів уражена ділянка еритематозна, трохи інфільтрована, вкрита кірковими нашаруваннями. При  пальпації можна знайти чітко обмежене затвердіння. Через багато місяців, навіть років в ділянці вогнища утворюється ерозія. Вона поширюється периферійно. Сосок  при цьому втягується і зникає, замінюється фіброзною тканиною. В цей період у молочній залозі пальпаторно виявляється поверхневий вузол. Якщо вогнище локалізується на промежині, вузол має верукозну форму. При цьому захворюванні лімфовузли неболісні, поступово збільшуються й ущільнюються.

Лікування захворювання зводиться до радикальній ампутації молочної залози, видаленню регіонарних лімфовузлів з подальшим радіоопроміненням, хіміо – і гормонотерапією. Прогноз хвороби Педжета в задавнених випадках несприятливий. Профілактика її полягає в регулярній мамографії.

Хворобу Педжета диференціюють від хвороби Боуена, екземи, кандидозу, піодермії.

Еритроплазія Кейра (erythroplasia Queyrat) або бархатиста епітеліома, — цевнутрішньоепітеліальний рак слизових оболонок та підслизової тканини. Этіология захворювання невідома. Вогнища його локалізуються на  шкірі голівки статевого члена, рідше – на листках препуціального мішка, вульві, на слизовій оболонці рота. Вогнище різко обмежене, поліциклічної форми, до 1,5 см у діаметрі, рожево-червоне, з бархатистою поверхнею, може бути дещо вкрите лусочками, зрідка виразкується, з незначними серозними виділеннями та інфільтрацією (останньої нерідко немає). Суб’єктивних відчуттів захворювання не викликає; зрідка буває слабкий свербіж. Перебіг захворювання повільний – роки і навіть десятиріччя. Регіонарні лімфовузли інтактні.

Лікування: призначають променеву терапію, антибіотик блеоміцин, іноді хірургічне втручання. Прогноз: можливі рецидиви і переродження у плоскоклітинний рак.  Профілактики не розроблено.

Захворювання диференціюють від первинної сифіломи, шанкроформної піодермії, кандидозу, краурозу, лейкоплакії, туберкульозної виразки, плоскоклітинного раку, плазмоцитарного баланопоститу, ксеротичного баланіту.

Передраковий меланоз Дюбреля. Частіше буває в жінок у віці від 50 років і більше. Етіопатогенез захворювання не встановлений. Вогнища його зазвичай локалізуються на обличчі, шиї, грудях, кистях, на слизовій оболонці рота. Це невеликі плями, що поступово збільшуються і перетворюються на бляшки (до 2 – 6 см у діаметрі) з неправильними контурами. Вогнище нерівномірно пігментоване, з ділянками чорного, сірого, синюватого, червоно – і темно-коричневого кольорів. Шкіра у вогнищі груба, іноді гладка, частіше шорсткувата, ороговіла. Еластичність її трохи знижена. Вогнище повільно периферійно розростається, зрідка виразкується.

Лікують захворювання хірургічним методом; при локалізації вогнища на обличчі проводять близькофокусну рентгенотерапію.

Прогноз захворювання за своєчасного лікування сприятливий; за невчасного лікування вогнища у 40 % випадків малігнізуються (перетворюються на злоякісну меланому).  Заходів профілактики меланоза Дюбреля не розроблено.

Диференціюють меланоз від старечої кератоми, пігментованої базаліоми, пігментної ксеродерми.

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on марта 25, 2013 at 22:32.

Add a comment

Comments are closed.