Наркоманія

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Наркоманія

Наркоманія загальна назва хвороб, що виявляються потягом до постійного прийому в зростаючих кількостях наркотичних засобів внаслідок стійкої психічної і фізичної залежності від них і розвитку абстиненції при припиненні їх прийому.
При токсикоманії розвивається потяг до прийому речовин, не віднесених до списку наркотичних.
Нозологічна спільність наркоманії і токсикоманії, незалежно від характеру і фармакологічних особливостей речовин, що вживаються, визначається синдромологічною єдністю клінічних виявів і закономірною послідовністю їх розвитку.
Формування хворобливого потяга до наркотичних засобів відбувається на фоні їх звичного вживання і багато в чому залежить від характерологічних особливостей особистості і наркогенності препарата.
Як правило, наркоманами стають обличчя з нервово-психічною нестійкістю, що характеризуються слабовіллям , емоційною лабільністю, слабістю адаптаційних і компенсаторних механізмів. Нерідко вони мають низький освітньо-культурний рівень, несприятливі анамнестичні дані (сімейне неблагополуччя, перенесені травми головного мозку, обтяжена психічними захворюваннями спадковість і інш.).
Наркогеність наркотичної речовини зумовлює швидкість формування та і інтенсивність хворобливого потягу до наркотиків, впливає на формування стадій захворювання і терміни переходу від легкої до більш важкої, на характер наркотичної абстиненції. Найбільшої наркогеністю володіють препарати опію і їх похідні (особливо морфій і героїн).
У механізмі розвитку наркоманії певну роль грають бажання повторно відчути наркотичне сп’яніння і поступове збільшення для цієї кількості наркотичної речовини, що приймається, оскільки при прийомі первинних доз ейфоризуючий ефект від дії наркотика гасне.
Клінічна течія наркоманії поділяється на три стадії і характеризується формуванням ряду складних синдромів: зміненої толерантності, психічної і фізичної залежності від наркотиків і абстинентного синдрому. Ці взаємопов’язані синдроми зазнають відомої динаміки в процесі формування різних стадій наркоманії.
Клінічним вираженням першої стадії наркоманії є формування синдрому зміненої реактивності організму на наркотики, яка виявляється зростанням толерантності (здатності перенести дозування, ті, що багато разів перевищують фізіологічні). На цій же стадії розвивається психічна залежність від наркотика в обсесивному (нав’язливому) потягу до повторного його прийому для досягнення «психічного комфорту». Обсесивний потяг до наркотика протягом дня виражено неоднаково. При цьому якщо хворий поглинений якоюсь роботою, то потяг дещо пом’якшується або придушується. Якщо ж увага вивільняється, обсесивний потяг до прийому наркотика знову заповнює всі думки хворого.
Безперервний прийом наркотиків зумовлює перехід у другу стадію захворювання. Змінена реактивність при цьому характеризується подальшим підвищенням толерантності до наркотика, зниженням ейфорії і зміною картини наркотичного сп’яніння при його прийомі в колишніх дозах. Психічний потяг до наркотиків носить компульсивний (непереборний) характер. Компульсивний потяг з’являється за спадом інтоксикації і служить як би сигналом для повторного прийому наркотиків. Все дії хворої направлені на його пошук.
Найважливішим діагностичним критерієм другої стадії наркоманії є розвиток абстинентного синдрому, виникаючого через 8 – 12 годин після останнього прийому наркотика. Цей стан характеризується складним поєднанням психопатологічних, соматовегетативних і неврологічних порушень. Психопатологічні порушення виявляються в широкому діапазоні: від астенодепрессивних реакцій до вираженого психомоторного збудження. Соматовегетативна симптоматика частіше за все спостерігається у вигляді диспептичних розладів, анорексії гіпергідроза, гіперсекреції. З боку нервової системи відмічаються парестезії, алгічні явища. Повторне застосування наркотиків спричиняє у хворих суб’єктивне відчуття не тільки психічного, але і фізичного комфорту. На формування симптомів наркотичної абстиненции впливає фармакологічний характер наркотичної речовини, що має велике диференціально-діагностичне значення при експертизі наркоманії.
Третя стадія наркоманії характеризується подальшим розвитком симптомів захворювання, виснаженням всіх систем організму і поглибленням наслідків хронічної інтоксикації наркотиками. Толерантність до наркотиків знижується. Абстинентный синдром стає більш затяжним. Купірування гострих виявів абстиненції прийомом наркотика не приводить до повного відновлення життєвого тонусу і працездатності. Внаслідок значних соматоневрологічних порушень, що розвиваються на цій стадії захворювання виховні і лікувальні заходи виявляються малоефективними.
У цей час нараховується біля 100 препаратів, здатних спричиняти звикання до них і наркотичну залежність. Список наркотичніх засобів,віднесених до таких Єдиною конвенцією про наркотичні засоби – 1961 року , приведений в додатку до Наказу Міністра Оборони України № 105 від 3.05.95 року. (Про введення в дію Інструкції щодо поводження з наркотичними і отруйними лікарськими засобами в Збройних Силах України)..
До найбільш поширених засобів, що викликають розвиток наркоманії і токсикоманий, відносяться:
1. Опій і його препарати (пантопон, омнопон), деякі алкалоїди і дериваті опію (морфін, героїн, кодеїн), а також синтетичні препарати з морфіноподібними діями (промедол).
2. Снотворні ліки – барбітурати (ембутал, веронал, люмінал, барбамил і інш.), ноксирон і інш.
3. Індійські коноплі – гашиш (синоніми: план, анаша, марихуана, банг, харас, хусус).
4. Кокаїн.
5. Стимулятори ЦНС (кофеїн, фенамін, первитин).

Опубликовано в Лекції, статті з медицини пользователем admin on октября 7, 2012 at 13:55.

Add a comment

Comments are closed.