Лікування хворих на вірусні гепатити – 8

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування хворих на вірусні гепатити – 8

Лікування хворих на хронічні вірусні гепатити. Реальний шанс на одужання з’явився у хворих після відкриття інтерферонів і створення сучасних високотехнологічних лікарських засобів на їх основі. На сьогодні основним методом медикаментозної терапії ХВГС вважається альфа-інтерферон (людський або рекомбінантний) – реаферон, реальдірон, інтрон А, Роферон А, вєллферон та ін. Інтерферон діє як багатофункціональний цитокін, стимулює каскад імунологічних реакцій, чим забезпечує противірусний захист клітин; пригнічує фіброз і гепатоканцерогенез, отже має пряму противірусну та імуномодулюючу дію.

Сучасні принципи лікування хворих на ХГС визначені рядом документів: Європейським (Париж, 2002), Американським (1997-2002), Російським (2002) консенсусами з гепатиту С. Терапія ХГС ґрунтується на уявленні про тривалу персистенцію вірусу, що виникає на фоні клітинного і гуморального імунодефіциту. Тому сучасний підхід до етіотропної терапії припускає використання ІФН.

Показаннями до призначення ІФН-терапії є:

• наявність анти-НСV у сироватці крові;

• наявність у сироватці РНК-НСV;

• некротичне запалення і/чи фіброз печінки;

• цироз печінки без декомпенсації.

При призначенні ІФ необхідно враховувати:

- в звязку з тим, що ІФ діє внутрішньоклітинно, гальмуючи реплікацію вірусу, він ефективний лише за наявності активності процесу (судять за наявності маркерів реплікації вірусу). Менш ефективний ІФ за наявності у хворих хоч би початкових ознак цирозу.

- оскільки ІФ має цілу низку протипоказань до призначення, а в ході лікування в більшості хворих у різні періоди виникають побічні реакції, тому лікар має оцінити ступінь небезпеки реакцій, що виникли. Лімфобластний ІФ має близько 30 різних варіантів, які розрізняються за своєю активністю і спрямуванням дії.

- вважають, що курс лікування ІФ має бути досить тривалим: не менше ніж 4–6 міс при ВГВ (по 5 000 000–10 000 000 МО/добу 3 рази на тиждень підшкірно або внутрішньом’язово), до 18 міс при ВГС (по 3 000 000 МО/добу 3 рази на тиждень), Оскільки ВГС у більшості випадків поєднується з ВГВ і ВГС, призначають таке саме лікування, як при цих ВГ. Збільшення дози не осилює лікувального ефекту. Тривале (6 міс і більше) застосування ІФ сприяє розвитку великої кількості різноманітних ускладнень.

- у разі лікування ІФ ремісія настає у 25–50% пацієнтів, більше ніж у половини з них через 6 міс після закінчення курсу лікування, а іноді і раніше спостерігається рецидив захворювання.

- кращій ефект спостерігається при комбінації альфа-ІФ з індукторами інтерферону (неовір, циклоферон по 250 мг/сут в/м 3 рази в тиждень на протязі місяця, аміксін по 125мг/сут після їжи череж добу на протязі місяця; можливі повторні курси такою же тривалістю з місячною перервою на всій тривалісті інтерферонотерапії ) або синтетичними нуклеозідами (фамцикловір по 250 мг 3 рази на добу, ретровір по 200мг 3 рази на добу на протязі 3-6 міс; ацикловір (зовіракс) 1-2 г/добу, ламівудін 200мг/сут, хівід (зальцитабін) 2,25 мг/добу, а також інгібітори протеази – інвіразі (саквинавир) 2 г/добу та криксиван (індінавір) 2г/добу;

- основні причини неефективності ІФ-терапії: різна чутливість вірусів до ІФ, поява резистентних вірусів-мутантів (НСV, НВV), несприятливий генотип антитіл до ІФ, висока концентрація вірусної РНК у крові перед початком лікування, наявність у хворих ознак цирозу, хвороби печінки, спричиненої алкоголем, порушення режиму введення препарату, повернення до наркотиків. Критерій ефективності лікування – зникнення з крові вірусної РНК або ДНК. Неефективною є терапія, якщо вона проводиться поза загостренням процесу в печінці.

Таким чином, для досягнення оптимального ефекту противірусної терапії важливо: з боку лікаря – правильний підбір пацієнтів з урахуванням комплексу показань і протипоказань, а з боку хворого – дисциплінованість і серйозне, "правильне" ставлення до свого здоров’я. Від цього багато в чому залежить успіх лікування.

У тому випадку, якщо перший курс терапії одним ІФ виявився невдалим, слід провести другий, додатковий, але вже комбінований курс, під час якого ІФ поєднують з іншим противірусним засобом (частіше з рибавірином, його призначають по 800 мг на добу реr os). Тривалість курсу і дози ІФ ті самі. Монотерапія рибавірином ефекту не дає, разом з тим, така комбінована терапія сприяє тривалішій ремісії після закінчення лікування.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 24, 2013 at 8:30.

Add a comment

Comments are closed.