Лікування хворих на вірусні гепатити – 6

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування хворих на вірусні гепатити – 6

У період реконвалесценції здійснюють поетапне розширення режиму і дієти, поступово відміняють усі препарати, що їх було призначено раніше. За необхідності проводять лікування супутніх захворювань травного тракту та інших органів і систем, які можуть чинити несприятливу дію – призводити до загострень, рецидивів, затяжного перебігу ВГ. Особливо часто причиною цього можуть бути супутні виразкова хвороба, гастродуоденіт, ураження підшлункової залози, жовчовидільної системи. Однак і в цей період під час лікування зазначених захворювань зберігається принцип максимального медикаментозного щадіння печінки. За наявності болю і важкості в надчеревній ділянці можна призначати спазмолітики (но-шпа). Але за наявності ознак гіпотензії жовчного міхура вони протипоказані, оскільки можуть призвести до збільшення її.

У період стійкої реконвалесценції хворі вже можуть вживати мінеральні води у теплому вигляді, без газу, м’які жовчогінні препарати, слабкий відвар жовчогінних трав. Підбирати склад жовчогінних трав слід суворо індивідуально, з урахуванням механізму дії їх і стану гепатопанкреатодуоденальної системи. Кожний збір трав можна застосовувати не більше ніж 10 днів. Як і інші жовчогінні, ці збори протипоказані при жовчнокам’яній хворобі, загостренні панкреатиту, виразкової хвороби. Не слід призначати жовчогінні засоби у разі гіпербілірубінемії, яка зберігається, потрібно також дочекатися нормалізації активності АлАТ, АсАТ. Від сліпих зондувань краще відмовитися через вірогідність посилення набряку печінки.

Лікування хворих на гострий ВГ, який перебігає З холестазом. У разі позапечінкового холестазу лікування проводять завжди з урахуванням конкретної причини. Тому всім хворим з ознаками холестазу мають бути проведені дослідження на лужну фосфотазу, гамма-глютамілтранспептидази, кон’югований білірубін, жовчні кислоти, холестерін та ін. УЗД, фіброгастродуоденоскопія, за можливості – комп’ютерна томографія (КТ), за необхідності – рентгеноскопія шлунка і кишечнику. При ВГ будь-якої важкості перебігу не слід удаватися до ретроградної холецистопанкреатографії, оскільки ця діагностична процедура в більшості випадків супроводжується загостренням процесу в печінці і підшлунковій залозі. Хірургічне лікування позапечінкового холестазу, що виникає на фоні ВГ, має проводитися лише за наявності абсолютних показань (пухлина, стійке порушення відтоку жовчі внаслідок обтурації каменем, стеноз тощо). Під час лікування внутрішньопечінкового холестазу головне – режим, спокій, повноцінне харчування з обмеженням вмісту тваринних жирів, додавання рослинних, солодких страв (вони стимулюють виділення жовчі, подразнюють інсулярний апарат) та інших продуктів, що стимулюють жовчовиділення. Не слід призначати жовчогінні засоби та сліпе зондування в період стійкого холестазу, оскільки вони можуть лише посилити біль у панкреатодуоденальній зоні, шкірний свербіж, безсоння, дискомфорт і тривогу хворого.

Гарний ефект отримано при застосуванні урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) в дозі 13-15 мг/кг/добу довгостроково. При недостатньому ефекту варто проводити комбіновану терапію: УДХК+преднізолон 15-20 мг/добу; УДХК+будесонід 9 мг/добу; УДХК+азатіоприн 50-100мг.

Панкреатичні ферменти з високим вмістом ліпази, але без жовчних кіслот, вітаміни: D 400-4000 МО на добу, К – 10 мг на добу, А – 25000 МО на добу або тритижневими курсами, Е – 50-200 мг на добу, S-адеметионін 20-25 мг на 1кг маси тіла на добу всередину, внутрішноом’язово, внутрішньовенно протягом 4-8 тижнів, холестирамін 1 пак (4г) до та після сніданку, 1 пакет після обіду, 1 пакет після вечері, всього 12-16г на добу протягом 1 міс і більше, фенобарбітал 50-150 мг на добу 1-2 тиж.

Дуже важливо нормалізувати сон. Із цією метою можна призначати екстракт коренів валеріани, невеликі дози (не більш як 0,01 г на ніч) фенобарбіталу. Застосування гепатотоксичних снодійних засобів протипоказане. Можна призначати спазмолітики (но-шпа) за відсутності вираженої гіпотензії жовчного міхура і жовчних шляхів. Для зменшення свербежу, жовтяниці можна призначати курсами (по 7–10 днів) ентеросорбенти з перервами між ними по 2–5 днів для оцінки ефективності попереднього курсу. Контролем ефективності лікування може служити вміст у крові жовчної кислоти холінгліцину.

Протипоказані при холестазі глюкокортикостероїди, які поглиблюють холестаз і затягують реконвалесценцію. За тривалого стійкого холестазу іноді непоганий ефект можна одержати після плазмаферезу, лімфосорбції (1–3 сеанси).

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 24, 2013 at 0:29.

Add a comment

Comments are closed.