Лікування хворих на вірусні гепатити – 3

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування хворих на вірусні гепатити – 3

Лікування хворих на гострий ВГ із циклічним перебігом. У разі Легкого перебігу ВГ, особливо ВГА, лікування можна обмежити дієтою, вживанням рідини до 2-2,5 л (40-50 мл/кг маси тіла) на добу забезпеченням хворому фізичного режиму (у перші 7-10 днів жовтяничного періоду – до жовтяничного кризу, слід дотримуватися постільного, а потім напівпостільного режиму) та психічного спокою. Допустиме призначення десенсибілізувальних засобів з урахуванням схильності до алергічних реакцій, особливо при ВГВ і ВГС. Із цією метою звичайно застосовують тавегіл (або діазолін) у загальноприйнятих терапевтичних дозах протягом 7–10 днів. Димедрол призначати не слід у зв’язку з надто небажаною для хворих на ВГ седативною та гепатотоксичною дією його. Можна призначати аскорутин по 1-2 таблетці тричі на день або галаскорбін 0,5-1,0г, аскорбінову кислоту 0,05-0,1 г на добу. Один із цих препаратів хворі приймають після їди протягом 5–7 днів. Виражена лейкопенія може бути підставою для призначення метилурацилу по 0,5 г 4 рази на добу протягом 5–7 днів. Якщо перебіг ВГ легкий, дуже важливо слідкувати за функцією кишечнику, оскільки навіть короткочасна затримка випорожнень призводить до посилення інтоксикації внаслідок збільшення надходження токсичних речовин з кишечнику по системі портальної вени. Але в гострий період хвороби не слід призначати проносні засоби, добрий ефект може бути досягнутий за допомогою содових очисних клізм або навіть мікроклізм та індивідуальної дієти. У розпал жовтяниці протипоказані будь-які жовчогінні засоби, як холеретики, так і холекінетики, бо вони можуть посилити жовтяницю, больовий синдром та інтоксикацію. У цей період для купірування больового синдрому, зумовленого частіше ураженням жовчовивідних шляхів, підшлункової залози або травного тракту, не слід призначати теплові процедури (грілку) на живіт, протипоказані фізіотерапевтичні методи лікування (електро – та іонофорез різних препаратів, поле УВЧ, озокерит, діатермія, мікрохвильова терапія) у зв’язку з можливим посиленням набряку не тільки печінки, а й підшлункової залози. Потрібно з’ясувати причину появи болю, а тоді вже призначати при необхідності відповідне лікування.

Усі вищеперелічені підходи до лікування справедливі у період розпалу хвороби і в разі Середньої важкості ВГ. Однак у цих хворих уже необхідно контролювати рівень електролітів у крові і КОС, тому що в них нерідко виявляється компенсований ацидоз із тенденцією до гіпо-каліємії. У літніх людей цьому періоду частіше супутній метаболічний алкалоз. Тому характер дезінтоксикаційної терапії визначають ступенем і виглядом метаболічних порушень. У разі компенсованого ацидозу в більшості хворих досить відрегулювати дієту, збагатити її калієм, призначити мікроклізми з 2–3% розчином натрію гідрокарбонату, що призведе до зменшення вмісту аміаку в кишечнику, і як наслідок, до зменшення ацидозу. Якщо ацидоз не вдається ліквідувати за допомогою таких методів, то доводиться застосовувати 2– 4 % розчин натрію гідрокарбонату (доза, тривалість лікування залежать від ступеня ацидозу). Слід пам’ятати, що поряд із наявним у хворих літнього віку в периферичній крові алкалозом, у печінці визначають виражений тканинний ацидоз. Тому корекцію проводять комбіновану: ректально крапельно (після ретельної очисної клізми) уводять 2–4 % Розчин натрію гідрокарбонату (150–200 мл 1 раз на добу) і внутрішньовенно – глюкозо-калієво-інсулінову суміш (50–70 мл 3 % розчину калію хлориду на 300–500 мл 5 % розчину глюкози з інсуліном). Але навіть у разі середньої важкості перебігу ВГ, якщо немає блювання, дезінтоксикацію слід здійснювати переважно перорально. Таким хворим досить призначити надмірне питво, включаючи компоти із сухофруктів (одночасно усувається і дефіцит калію). Однак слід бути обережним за наявності порушення функції нирок (може виникнути гіперкаліємія). Для парентеральної дезінтоксикації в перші 2 тиж. хвороби можна призначати 5% розчин глюкози (з 3–4-го тижня глюкозу обмежують, ураховуючи можливість виснаження на цей час інсулярного апарату підшлункової залози), сольові розчини («Ацесіль», «Трисіль»), особливо за наявності блювання. Добрий дезінтоксикаційний ефект може бути досягнутий за допомогою ентеросорбентів: заслуговують уваги белосорб, ентеросгель. Препарати ефективні також за наявності холестатичного компонента, алергії, супутнього панкреатиту. Перевагою ентеросгелю перед відомими вугільними ентеросорбентами (СКН-2Н, СУГС та ін.) є добра переносність препарату, відсутність диспепсичних явищ у разі його прийому і «феномену зворотної віддачі». Курс лікування звичайно триває 5–7 днів, за необхідності його повторюють. Помірні порушення мікроциркуляції та кровотоку в печінці, що виникають у частини хворих на ВГ, можна зменшити призначенням тренталу (по 200 мг 3 рази на добу після їди), особливо у поєднанні з троксевазином (600 мг/кг на добу). Тривалість застосування препаратів – не більше ніж 7–10 днів. Послідовність уведення перелічених препаратів, можливість і доцільність поєднання їх, дози мають бути індивідуальними залежно від конкретних показників, що характеризують перебіг захворювання в кожного хворого.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 23, 2013 at 9:37.

Add a comment

Comments are closed.