Лікування хворих на вірусні гепатити – 2

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування хворих на вірусні гепатити – 2

Медикаментозна терапія гострих ВГ – складна проблема. Справа у тому, що більшість хворих на гострі ВГ незалежно від їх етіології (всі хворі на ВГ легкого перебігу і більша частина – середньої важкості) практично не потребують медикаментозного лікування. Завжди слід пам’ятати, що метаболізм більшості ліків відбувається в печінці, яку слід максимально берегти при розвитку в ній патологічного процесу.

Надійних Етіотропних засобів Для лікування хворих на ВГ ще не знайдено. Натуральний людський альфа-інтерферон застосовують головним чином у разі важкого перебігу вірусного гепатиту. Уводять його внутрішньом’язово. Добова доза складає до 4 000 000 ОД, курс лікування 5–7 днів. Однак стосовно ефективності призначення альфа-інтерферону при гострих ВГ думки неоднозначні, особливо у разі лікування хворих із гепатитами-мікст. Застосування рекомбінантного альфа-інтерферону виявилося неефективним, до нього швидко з’являються антитіла з формуванням у подальшому резистентності до препарату. До натурального альфа-інтерферону, незалежно від дози препарату і тривалості курсу лікування, антитіла не утворюються. Інтерферон справляє сприятливий вплив при ВГА, якщо призначається рано, слабко діє на НСV, при ВГВ і ВГС у більшості хворих лише тимчасово знижується концентрація вірусу в крові, а згодом (особливо під час тривалого застосування) знову збільшується, іноді значно. Крім того, сам інтерферон може спричиняти досить важкі побічні реакції. Нині від призначення противірусних препаратів при гострому ВГ різної етіології та важкості перебігу практично відмовилися.

Показання до призначення інтерферонотерапії:

• реплікація НВV, НСV, НDV;

• наявність активного процесу в печінці (за даними біохімічного дослідження – підвищення активності трансаміназ чи морфологічного дослідження біоптату печінки);

• наявність фіброзу за даними морфологічного дослідження печінки;

• реплікація НВV, НСV, НDV за наявності позапечінкових проявів (ураження нирок, шкіри, нервової системи);

• гострий ГС.

Ознаки реплікації:

• НВV: наявність НВV-ДНК, НВеАg, анти-НВс ІgМ в сироватці крові;

• НСV: наявність НСV-РНК у сироватці крові, анти-НСV Іg;

• НDV: наявність НDV-РНК у сироватці крові, анти-НDV Іg.

Мета лікування: Елімінація вірусу; нормалізація активності амінотрансфераз; зменшення тяжкості запалення в тканині печінки; зникнення клінічних симптомів; уповільнення прогресування хвороби печінки.

Прогностично сприятливі чинники при проведенні інтер феронотерапії:

З боку вірусу:• низький рівень ДНК та РНК вірусів; відсутність мутантів або генотипів вірусів, які погано підлягають лікуванню (НВеАg мутант, НСV-1в).

З боку хворого:Тривалість перебігу інфекції понад 2 роки; активність АлАТ понад 2,5-3 норми; відсутність: цирозу печінки; холестазу; підвищення рівня заліза у сироватці крові та у тканинах печінки; коінфекції НDV, НСV; жіноча стать.

В лікуванні хворих на гострий ВГ найважливіша роль належить раціональній грамотній патогенетичній терапії.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 23, 2013 at 6:44.

Add a comment

Comments are closed.