Лікування хворих на вірусні гепатити – 10

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування хворих на вірусні гепатити – 10

Протипоказання до використання альфа-інтерферону для лікування хронічного вірусного гепатиту: тромбоцитопенія – кількість тромбоцитів менше 100×109 в 1 л; лейкопенія – кількість лейкоцитів менше Зх109 в 1 л; тяжкі соматичні захворювання; алкоголізм, наркоманія, автоімунний тиреоїдит; автоімунний гепатит; декомпенсований цироз печінки; наявність виражених автоімунних розладів (високий рівень гамма-глобулінів, Іg G, позапечінкові прояви та виявлення при гістологічному дослідженні біоптатів печінки перипортального гепатиту, східчастого некрозу, плазмоцитів). Цитолітичний криз – ознака сприятливої відповіді на противірусне лікування. У більшості хворих, які відповіли на лікування інтерфероном, спостерігається тимчасове підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові, найчастіше через 8-12 тижнів лікування. Цей феномен – цитолітичний криз – свідчить про лізис інфікованих вірусом гепатоцитів внаслідок підвищення активності імунної системи. Відсутність цитолітичного кризу не обов’язково означає відсутність відповіді на інтерферонотерапію, проте його наявність є сприятливою прогностичною ознакою.

Розрізняють три типи відповіді на лікування ІФН:

- первинна відповідь (відсутність маркерів реплікації у сироватці крові та нормальна активність АлАТ на момент завершення лікування);

- стійка (постійна) – нормалізація активності АлАТ і відсутність маркерів реплікації у сироватці крові РНК НСV протягом не менше 6 місяців після завершення терапії;

- непостійна (транзиторна) – нормалізація активності АлАТ і зникнення РНК НСV в кінці лікування, але можливий рецидив;

- відсутність відповіді (наявність маркерів реплікації у сироватці крові та підвищена активнітсь АлАТ на момент оцінки результатів лікування);

- рецидив (наявність маркерів реплікації у сироватці крові та підвищена активність АлАТ на фоні негативної клінічної симптоматики).

Якщо лікування препаратами ІФН починається не пізніше трьох місяців від моменту інфікування, терапія дозволяє досягти стійкої вірусологічної відповіді у 98% хворих. До початку стандартної терапії необхідно враховувати так звані "прогностичні фактори", які дозволяють передбачити імовірність відповіді на терапію та підібрати адекватний дозовий режим і термін лікування. Сприятливі прогностичні фактори – це недовга тривалість хвороби, відсутність ознак ЦП, жіноча стать, молодий вік (до 45-56 років), низький вміст заліза та низький рівень РНК НСV в сироватці крові, "не 1в" генотип вірусу. У хворих з високою активністю реплікації вірусу (РНК НСV > 2 млн. дО/мл) терапія менш ефективна і вимагає більших доз препаратів. Перевага комбінованої терапиї відмічається у хворих як з низьким, так і з високим рівнем вірусемії, з будь-яким генотипом НСV.

Опубликовано в Інфекційні та паразитарні хвороби пользователем admin on декабря 24, 2013 at 18:55.

Add a comment

Comments are closed.