Лікування туберкульозу шкіри

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування туберкульозу шкіри

Лікування хворих на туберкульоз шкіри за суттю не відрізняється від лікування туберкульозу внутрішніх органів. Всебічне обстеження і лікування хворих на туберкульоз шкіри проводять в стаціонарних умовах і спеціальних закладах санаторного типу (люпозоріях). Лікування має бути тривалим, комбінованим, безперервним. Етіологічне лікування спрямоване на ліквідацію туберкульозної інфекції в організмі, патогенетичне – на підвищення чинників імунного захисту, зниження запальної реакції і підвищеної чутливості до мікобактерій, запобігання ускладненням туберкульозної інфекції і побічній дії антибактеріальних засобів.
Етіологічне лікування проводиться з використанням туберкулостатичних препаратів. Існує дві групи таких препаратів. Найефективнішими засобами в лікуванні шкірного туберкульозу є препарати першої групи, а саме препарати гідразиду ізонікотинової кислоти (фтивазид, тубазид, метазид, салюзид), стрептоміцин, ПАСК та бепаск. Щоб запобігти рецидивам, проводять декілька курсів лікування з інтервалами в 3 – 6 міс. Для підвищення ефективності використовується комбінована антибактеріальна терапія, що значно затримує швидкість розвитку лікарської стійкості і призводить до синергічної дії препаратів.
Фтивазид – вітчизняний препарат гідразиду ізонікотинової кислоти, показаний при всіх формах туберкульозу шкіри. Призаначається по 1 – 1,5 г на день до 150 – 200 г на курс. Метазид має аналогічну дію, але є менш токсичним препаратом (доза така сама). Тубазид – чистий гідразид ізонікотинової кислоти, що призначається по 0,3 – 0,9 г на день. Салюзид може використовуватись як внутрішньо, так і парентерально безпосередньо в ділянках уражень у вигляді водних розчинів.
Стрептоміцин виявляє найбільшу терапевтичну дію при лікуванні туберкульозного вовчака, особливо при виразковій його формі, скрофулодермі та бородавчастому туберкульозі. В лікуванні дисемінованих форм шкірного туберкульозу він є менш ефективним. Уводять його внутрішньом`язово по 0,5 – 1 г на добу до 60 – 100 г на курс, можливі також ін”акції у вогнища ураження.
Парааміносаліцилова кислота використовується у вигляді натрієвої її солі (ПАСК) та кальцієвої солі парабензоіламіносаліцилової кислоти (бепаск). ПАСК призначають у добовій дозі 8 – 12 г на протязі 2 – 3 міс, а також місцево у вигляді 25% мазі. Бепаск використовують при неперенесенні ПАСК, його дія базується на відщепленні від нього ПАСК при потраплянні в організм. Препарати використовують преважно для лікування скрофулодерми.
Ломефлоксацин використовують по 0,4 г 1раз на добу за 45 хвилин до їди протягом 20 діб.
Більш токсичні резервні протитуберкульозні препарати другої групи (тибон, етіонамід, піразинамід, етамбутол, циклосерин, канаміцин) призначають значно рідше, у випадках непереносності препаратів першого ряду або стійкості до них мікобактерій туберкульозу.
Під часантибактеріальної терапії у хворих на туберкульоз шкіри можуть спостерігатися побічні явища алергічного, токсико-алергічного, токсичного характеру для усунення яких використовують протизапальні, антигістамінні, а в тяжких випадках і кортикостероїдні препарати. Дози вказані для дорослих.
Патогенетична терапія хворих на туберкульоз включає вітаміни (групи В, С, Д2,), десенсибілізуючі засоби, фізіотерапевтичні методи (ультрафіолетове опромінення місцеве та загальне, електрофорез з розчином натрію тіосульфату ), препарати кальцію, калію, повноцінну за калорійністю та вмістом основних харчових речовин дієту, кліматичні чинники (геліотерапія, наприклад, у Криму). Слід зазначити, що при дисемінованих формах протипоказана гіперінсоляція. До патогенетичних засобів при дисемінованих формах хвороби, крім того, належать препарати, що поліпшують периферійний кровообіг (ескузан, глівенол), деякі засоби імунокорекції (презоцил, гістаглобулін).
При деяких формах шкірного туберкульозу для прискорення ліквідації патологічних вогнищ показана місцева терапія: мазь Мікулича, іхтіол, 10 – 15% протарголова мазь, стрептоцидова емульсія, фібринова плівка, 5% розчин салюзиду, тощо. При бородавчастому туберкульозі шкіри показана кріодеструкція. Виразки припікають 20% розчином молочної кислоти.
Профілактичні засоби аналогічні тим, що їх проводяться стосовно туберкульозної інфеції внутрішніх органів, тобто: поліпшення матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов життя, рання діагностика початкових форм туберкульозу та своєчасне їх лікування.

Метки: , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 18, 2012 at 7:28.

Add a comment

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)