Лікування піодермій

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування піодермій

При поширених гострих ураженнях шкіри піококами лікують військовослужбовців силами медичного пункту полку без втрати працездатності хворих. При поширених і хронічних формах піодермій лікування проводять із госпіталізацією у медичний пункт полку (орієнтовний термін лікування 10 – 14 діб) чи шкірно-венерологічного відділення окремих медичних батальйонів та гарнізонних госпіталів.
Призначається дієта № 5, палатний режим. Після первинної гігієнічної обробки хворим радять щонайменше контактувати з водою для зменшення ризику аутоінокуляції. При наявності пустул або гнійних пузирів, їхні покришки знімають за допомогою ножиць або пінцета й ін`єкційної голки. Гній та гнійно-некротичні стрижні видаляють шляхом промивання під напором 3% перекису водню, чи інших дезінфікційних розчинів з шприца. Ерозії та краї виразок туширують раз на день 2-5% розчином калію перманганату , фукорцином, рідиною кастелані, мозольною рідиною, 1% спиртовим розчином метиленового синього або брильянтового зеленого. За потреби стимуляції відторгнення гнійно-некротичних стрижнів та ділянок некрозу місцево використовують трипсин, хімотрипсин та хімопсин у вигляді присипок або зрошувань, мазь іруксол, мазі, що містять антибіотики (тетрациклінова, гентоміцинова, еритроміцинова, лінкоміцинова, травоген, трідрем, бактробан, банеоцин). При вираженій мокнучості застосовують волого-висихаючі пов`язки з гіпертонічним розчином натрію хлориду, фукорцином, ріванолом, рожевим розчином перманганату калію і 2% розчинами іхтіолу, борної або саліцилової кислот. Невеликі вогнища уражень протирають левоміцетиновим або саліциловим спиртом, настоянкою календули. Для стимуляції формування гнійного розпаду уражених ділянок використовують напівспиртові компреси і 20% іхтіолову та 5% сірчану мазі, нафталан, мазь Вишневського.
Для стимуляції загоєння хронічних піогенних виразок використовують солкосерил у вигляді мазі, желе, внутрішньом`язових ін`єкцій та інфузій, мазі вульнусан, “Спасатель”, вінілін, альгофін.
При поширених та хронічних піодерміях лікують також фонові захворювання, бажано за участю відповідних фахівців. Призначають антибіотики з урахуванням чутливості мікрофлори при бактеріологічному дослідженні або антибіотики широкого спектру дії, надаючи перевагу пролонгованим препаратам: фторхінолонам (норфлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксацин, ломефлоксацин, лівофлоксацин та їх аналоги); доксициклін по 0, 1 двічі на добу; гентаміцин по 80 мг двічі на добу внутрішньом`язово та цефалоспоринам (цефалексін, цефтриаксон, цефазолін та інші).
Для стимуляції реактивності хворим на хронічні та поширені піодермії призначають біостимулятори (плазмол; екстракт алое, екстракт плаценти, ФІБС, склоподібне тіло, спленін, торфот, пелоїдодестілят), аутогемотерапію, вітаміни групи В в ін`єкціях та полівітаміни. В деяких випадках застосовують імуномодулюючі засоби – левамізол, тимоген, тималін, ербісол, т-активін, рибомуніл, гроприназін, ізоприназін, дапсон, препарати, що містять ехінацею, кошачий кіготь, спіруліну, цистозіру, тощо.
У разі вираженої інтоксикації показані інфузії фізіологічного розчину, неогемодезу, реополіглюкіну, 5% глюкози.
При вираженому болю пацієнтові дають знеболювальні та заспокійливі препарати, при підвищеній температурі тіла – антипіретики.
Піоалергіди лікуються як алергічні дерматити (див. відповідний розділ).
Хірургічне лікування застосовується при піогенній гранульомі, абсцедуючих піодерміях та хронічних виразкових піодерміях, що тривають роками.
З фізіотерапевтичних методів використовують переважно ультрафіолетове опромінення для дезінфекції та стимуляції загоєння і ультразвук, що сприяє розсмоктуванню інфільтратів.

Метки: , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 15, 2012 at 15:57.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)