Лікування екземи

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Лікування екземи

Лікування екземи залежить від форми захворювання, поширеності процесу, віку та нейро-алергічного стану хворого.
Починати лікування бажано з експургаторного методу (див. “Псоріаз”), усунення дії алергенів. У випадках дисемінованої екземи показана загальна терапія: антигістамінні препарати – кларитін (агістам, лоратадін), гісманал (астемізол), фенкарол, діазолін, дипразин, тавегіл, перитол та інші, снотворні засоби (радедорм, нітразепам). Можна використовувати гістаглобулін, натрію тіосульфат 30% по 10 мл в/в, хлористий кальцій чи кальцію глюконат 10% по 10 мл в/в.
У випадках особливо резистентних і поширених уражень застосовують гемосорбцію, плазмаферез, кортикостероїдні препарати протягом 3 – 4 тижнів. Перевагу надають пролонгованим препаратам: дипроспан, кеналог-40, депомедрол. Таблетовані форми призначають в дозі еквівалентій 20 – 60 мг таблетованого преднізолону на добу з поступовим зниженням дози. У разі приєднанні піодермії призначають сульфаніламіди або антибіотики широкого спектру дії. Слід уникати препаратів пеніциліну, новокаїну як сильних сенсибілізаторів.
При варикозних екземах застосоовують хірургічне лікування варикозу, магнітно-лазерну терапію, зокрема й черезсудинну. При вираженому мокнутті – примочки (2% борна кислота; 0,25% розчин амідопірину, 0,25% розчин нітрату срібла, відвар кори дуба, звіробою тощо) або аерозолі (полькортолон, оксикорт, скін-кап, оксициклозоль). Призначають також кортикостероїдні мазі (дипросалік, целестодерм, ультралан, флуцинар, синалар, синафлан, фторокорт та ін). Для лікування дітей, вагітних та жінок, які годують груддю, використовують глюкокортикостероїдну мазь дермовейт, що має мінімальну резорбтивну дію, та засіб для догляду шкіри дітей драполен.
Призначають антибіотики з урахуванням чутливості до них мікрофлори або широкого спектру дії, мазі, що містять антибіотики: бактробан, банеоцин, тетрациклінова; комбіновані мазі, що містять глюкокортикостероїди, протимікробні та фунгіцидні препарати – травокорт, пімофукорт, трідерм; ультрафіолетове опромінення уражених ділянок.
Для зменшення свербежу шкіри призначають також внутрішньошкірне паравертебральне введення 10% кальцію хлориду, голкорефлексотерапію.
Для зниження інтоксикації внутрішньовенно вводять розчини декстратів (реополіглюкін, неогемодез) та призначають ентеросорбенти (активоване вугілля, силард-П, ентерос-гель, белосорб).
Основні заходи первинної профілактики екземи полягають в усуненні причин, що провокують захворювання (конфліктних ситуацій на службі, у родині, хронічної фокальної інфекції, хронічних піодермій, впливу іонізуючої радіації, підвищених доз НВЧ).
Для проведення вторинної профілактики варто організувати серед хворих широку індивідуальну профілактику, що передбачає психотерапію, захист шкіри від контактів з різними подразливими і забруднюючими речовинами.
Диспансерне динамічне спостереження. Лікар частини проводить огляд осіб, що хворіють на екзему, один раз на 3 міс протягом першого року, потім один раз на 6 міс, дерматолог – двічі на рік, терапевт –- за показаннями. Лабораторні дослідження (клінічні й біохімічні аналізи крові і сечі) – один-два рази на рік, алергологічне обстеження – за показаннями. Тривалість спостереження 3 роки, якщо немає рецидивів.

Метки: , , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 24, 2012 at 9:18.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)