Кропив’янка

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Кропив’янка

Кропив’янка (urticaria) – токсико-алергічний дерматоз, що характеризується раптовим виникненням на шкірі та слизових оболонках уртbкарних висипsd. В основі її розвитку – імунологічна реакція миттєвого типу. Гостре підвищення проникнjcns судин відбувається під дією біологічно-активних речовин (гістамін, серотонін) внаслідок потрапляння їх у шкіру ззовні (опіки рослинами, укуси комах, хімічні сполуки), підвищенного утворення їх в організмі внаслідок патологічних станів (коліти, ниркова недостатність) та фізичних чинників (холод, тепло, тертя). Кропив’янка може виникати також внаслідок непереносності харчових продуктів: яйця, гриби, горіхи, цитрусові, харчові барвники та консерванти; тканин: бавовна, шовк, синтетичних; засобів гігієни: шампуні, мило, зубна паста; ліків: аспірин, антидепресанти, сироватки та вакцини, антибіотики. Дерматоз може бути зумовлений вогнищами фокальної інфекції, гельмінтозів. Кропив’янка можлива і як симптом при інших захворюваннях шкіри: червоний вовчак, дерматоз Дюринга, дерматоміозит, токсикодермія, вузлувата еритема, васкуліти.
Клінічна картина. Кропив’янка характеризується раптовим виникненням на шкірі та слизових оболонках мономорфних уртикарних висипів, що сильно сверблять і мають колір від блідо-рожевого до насичено-червоного. За клінічним перебігом розрізняють гостру, хронічно-рецидивуючу та гігантську (набряк Квінке) кропив’янки.
Гостра кропив’янка (urticaria acuta). Раптово на будь-яких ділянках шкіри та слизових оболонок виникають пухирі, що сильно сверблять. Порушується загальний стан хворих, в периферійній крові виявляють еозинофілію. Уртикарні висипи схильні до периферійного росту і злиття. На їхній поверхні іноді виникають порожнинні висипи. Вони розрішуються безслідно або з утворенням тимчасових гіперпігментацій.
Кропив’янка хронічна рецидивуюча (urticaria chronica recidivans). Перебігає тривало, циклічно з послідовною зміною рецидивів та ремісій. Рецидиви можуть починатися гостро, з порушеннями загального стану хворих. Висипи не дуже рясні, але супроводжуються вираженим свербежем. Крім пухирів, бувають числені лінійні екскоріації, кров’янисті кірочки. Шкіра в місцях висипів згодом ліхенізується. Можуть виникнути вогнищева екзематизація та піодермії.
Гострий обмежений набряк Квінке (oedema angioneurotica Quinke), або гігантська кропив’янка має алергічну і неалергічну форми (висока летальність). Характеризується раптовим виникненням обмеженого набряку шкіри, підшкірної клітковини та слизових оболонок. Набряк найчастіше розвивається на обличчі, статевих органах, в носоглотці, гортані. Шкіра ділянок уражень напружена, щільно-еластична на дотик, рожевого або перламутрового кольору. Суб’єктивно хворі відчувають незначний свербіж, болючість чи печіння. Тривалість гострого набряку Квінке буває від кількох годин до кількох діб. Можливий летальний кінець внаслідок стенозу гортані.
Диференціюють кропив’янку з: дерматозом Дюринга, васкулітами, токсикодермією, дерматоміозитом, червоним вовчаком, бешихою.
Профілактика кропив’янки полягає у виявленні можливих алергенів та унеможливленні їхньої дії на організм хворих, санації вогнищ фокальної інфекції, дегельмінтізації, нормалізації травлення та нервово-психічного стану.

Метки: , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 29, 2012 at 17:56.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

Comments are closed.