Короста

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Короста

Короста (scabies) – паразитарне контагіозне захворювання, збудником якого є коростяний кліщ (sarcopter scabiei hominis), що має розміри від 0,25 до 0,4 мм. Захворювання спричиняють запліднені самки, які проникають в роговий шар епідермісу та відкладають у ньому яйця. Тривалість життя збудника у зовнішньому середовищі триває до 15 діб. Він гине лише при температурі вище 50°С та нижче мінус 10°С. Захворюваність зростає восени та взимку . Інкубаційний період корости від 7 діб до 1,5 – 2 міс і залежить переважно від охайності людини та пори року.
Зараження відбувається при прямому контакті – статеві зносини, спільна постіль, потискування рук та опосередковано – через натільну та постільну білизну, м`які меблі.
Хворі скаржаться на поширений висип і свербіж, що посилюється у вечірній і нічний час, у теплі.
За типового перебігу корости шкіра вкрита парними папульозними та папуло-везикульозними висипами розмірами з головку шпильки, що можуть мати кірочку на верхівці, між якими часто бувають помітні так звані коростяні ходи, що бувають прямими, “С”- та “S” – подібними.
Привертають увагу також лінійні розчухи внаслідок свербежу та “поліровані нігті”. Висипання можуть бути від дуже поширених до мінімальних у охайних людей. Улюбленою є локалізація висипань на шкірі міжпальцевих складок, живота, сідниць, ано-генітальної ділянки та внутрішніх поверхонь стегон. Зонами негативної локалізації є шкіра ступнів, обличчя, шиї, волосистої частини голови та між лопатками. У маленьких дітей негативної локалізації нема. Дуже часто короста ускладнюється піодермією, особливо у військовослужбовців строкової служби.
Характерним для корости вважається симптом Горчакова – Aрдi, що проявляється висівкоподібним лущенням та гнійними кірочками на розгинальних поверхнях ліктів.
У випадках, коли діагностика корости є проблемою, слід провести лабораторне дослідження вмісту коростяних ходів. Для цього їх обережно зрізають лезом або вискоблюють ложкою Фолькмана. Для дослідження використовують 20% розчин лугу, в якому за наявності корости можна виявити кліща, його яйця та екскременти. Для діагностики корости застосовують також “чорнильну пробу”, яка полягає в контрастуванні коростяних ходів барвниками (анілінові, чорнило авторучки). Для цього на уражену ділянку шкіри на 1 – 2 хвилини наносять фарбник і змивають його спиртом. За наявності коростяних ходів, вони контрастуються.
Останнім часом для діагностики корости використовують дерматоскоп (УЗО шкіри).

Клінічні форми корости
1. Типова.
2. Малосимптомна – зустрічається у людей, що часто миються, характеризується наявністю мінімальних висипань та незначною вираженістю свербіжу.
3. Лікована – буває у осіб, які лікувались недостатньо або невірно. Характеризується також наявністю мінімальних висипань та незначною вираженістю свербежу.
4. Норвезька короста – дуже рідкісне захворювання, виявляють у ослаблених осіб на тлі пониженої імунологічної реактивності, при ревматоїдному поліартриті, а також при слабоумстві, астенії, сенильній деменції та хворобі Дауна. Внаслідок труднощів діагностики норвезька короста може перебігати місяцями і навіть роками. Клінічно вона характеризується наявністю на будь-яких ділянках шкіри обмежених або поширених виражених нашарувань сірувато-жовтуватих кірочок. Між шарами кірочок живе велика кількість кліщів, тому цей різновид корости є найконтагіознішим. У контакторів розвивається типова короста.
5. Зернова короста – спричинюється кліщем, який живе на злакових рослинах. Виявляється вона вже через 2 – 3 години після контакту у вигляді уртикарних висипань, що можуть локалізуватись на будь-якій ділянці шкіри. Через 7 – 10 діб настає самовиліковування.
6. Короста немовлят – висипи при ній можливі на будь-якій ділянці шкіри.
Ускладнення корости найчастіше за все бувають у вигляді піодермій, а в дітей – екзематизації. Внаслідок лікування може виникнути також і дерматит. Це пов”язано із подразливою дією протикоростяних ліків.
Лікування корости полягає у знищенні кліщів та їхніх яєць. Обов`язковою умовою є одночасне лікування всіх осіб, які перебували у статевому та тісному побутовому контакті з хворим. Перед лікуванням та після нього доцільно прийняти ванну або душ, повністю змінюється натільна і постільна білизна, які підлягають кип`ятінню протягом 2 год, виставленню на мороз чи обробці в автоклаві або пересувній дезкамері.
Для лікування корости використовують такі способи:
1) спосіб Дем`яновича – в наш час його майже не використовють, оскільки є ефективніші методики. Виконується раз на добу протягом 2 днів. Полягає в дворазовому натиранні шкіри, протягом 10 хвилин обидва – 60% розчином натрію тіосульфату, а після висихання – дворазовому натиранні 6% розчином соляної кислоти. Митися після такої обробки можна через 3 доби;
2) 20% водно-мильна емульсія бензил-бензоату (педицид) втирається в шкіру (крім зон негативної локалізації) двічи на добу протягом 5 – 7 днів. Перед застосуванням препарат необхідно збовтувати. Свіжевиготовлений бензил-бензоат, що не містить консервантів, придатний до використання лише 10 діб, його лікувальна дія зменшується від світла;
3) проста сірчана мазь (33%) втирається в шкіру 1 – 2 рази на добу протягом 5 – 6 днів;
4) спрегаль – аерозольний препарат, одного флакона вистачає на лікування двох дорослих і однієї дитини. Його розпиляють на підсохшу після миття шкіру з відстані 20 см. Змивають через 12 год. Характерною особливістю цього методу лікування є поступове зменшення інтенсивності свербежу протягом 1 міс. У разі потреби повторної обробки спрегалем слід застосовувати антигістамінні препарати і навіть глюкокортикостероїди пролонгованої дії внаслідок значно більшого ризику виникнення алергійного дерматиту;
5) мило-К у вигляді 5% водної емульсії втирають щоденно протягом 5 діб по 10 хв;
6) деревний попіл змішують з будь-якою олією у пропорції 3:7 і втирають в шкіру протягом 7 днів на ніч;
7) гас змішують з будь-якою олією і втирають у шкіру на ніч протягом 3 днів. Цюж суміш можна використовувати для дезінсекції одягу та білизни;
8) мазь Вількінсона використовують аналогічно сірчаній мазі.

Профілактика корости полягає у своєчасному виявленні та ізоляції хворих, адекватному лікуванні їх, профілактичному лікуванні осіб, що перебували в статевому та побутовому контакті. У випадках виникнення корости в Збройних силах слід організувати ізоляцію хворих та контакторів на місці (казарма), провести перебіжну та заключну дезінфекцію з використанням автоклавів та пересувних камер для дезінсекції, проводити щотижневий огляд особистого складу підрозділу протягом 5 тиж. Про хворих на коросту та вошивість протягом 24 год після встановлення діагнозу надсилають екстрене повідомлення установленої форми у санстанцію – для цивільних осіб, та епідеміологові гарнізону – для військових.

Метки: , , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 18, 2012 at 8:07.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)