Епідермофітія

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Епідермофітія

Розрізняють епідермофітію гладкої шкіри, складок, ступнів та нігтів.
Пахова епідермофітія (epidermophytia inguinalis), або епідермофітія великих складок. Збудником захворювання є антропофільний грибок Epidermophyton floccosum. Хворіють переважно чоловіки, схильні до підвищеного потовиділення. Інфікування відбувається під час прямого або опосередкованого (одяг, білизна) контакта.
Клінічна картина. Висипання локалізуються переважно в пахових складках, можливі під пахвами, молочними залозами у жінок. Виникають різко обмежені, сверблячі, блідо-червоні запальні плями з валикоподібними межами, що мають схильність до периферійного росту. На їхньому тлі бувають везикуляція, лущення, кірочки. Інколи в процес втягуються шкіра лобка, сідниць, статевих органів, внутрішніх поверхонь стегон. Розрішення висипань починається з центру, де шкіра бліднішає і трохи западає.
Диференціюють пахову епідермофітію з еритразмою та мікробною екземою.
Профілактика полягає в дотримуванні особистої гігієни, нормалізації обміну речовин, зменшенні потовиділення. Після закінчення лікування продовжують змазувати уражені ділянки протигрибковими мазями один раз на добу протягом двох тижнів.
Лікування пахової епідермофітії. Натільна та постільна білизна підлягають кип`ятінню чи камерній дезінфекції. Хворого звільняють від фізичних навантажень. Місцево двічі на день призначають 10% розчин бури у 72% спирті; 2% саліциловий спирт або 2% настоянку йоду та протигрибкові мазі: нізорал, ламізил, залаїн, травоген, травокорт, батрафен, дактарин, клотримазол, мікозолон, тридерм, пєварил, мікроспор, ундецим, цинкундан, пімафуцин та інш.

Метки: , , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 23, 2012 at 21:52.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)