Доброякісні пухлини шкіри

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Доброякісні пухлини шкіри

Доброякісним пухлинам властивий експансивний ріст, внаслідок  чого прилеглі тканини розсовуються, іноді здавлюються і зазнають атрофічних змін. Межі між доброякісними пухлинами і навколишніми тканинами імітують стінки капсули, хоча справжні капсули при доброякісних пухлинах ніколи не формуються. До доброякісних пухлин належать наступні новоутворення.

Юнацька меланома (melanoma juvenilis) виявляють частіше в юнацькому чи дитячому віці. Локалізується на обличчі. Характеризується порівняно доброякісним перебігом. Це коричнева чи коричнево-чорна пухлину, схожа на пігментний невус, але відрізняється  від нього швидким ростом та  відсутністю волосся на поверхні. Іноді виразкується. Метастази ця пухлина, як правило, не дає. Проте в дитячому віці може перебігати  блискавично, подібно до  злоякісної меланоми в дорослих.

Для лікування цього захворювання показана радикальна хірургічна операція з широким вилученням пухлини у межах здорових тканин разом з регіонарними лімфовузлами і лімфатичними судинами. Призначають також НВЧ-гіпертермію в поєднанні з хіміотерапією.

Прогноз юнацької меланоми частіше сприятливий – пухлина росте повільно. Проте (дуже рідко), може перероджуватися  в рак шкіри.   Методів профілактики  цього  захворювання не розроблено.

Диференціюють юнацьку меланому від злоякісної меланоми, пігментних невусів, мастоцитозу.

Ліпома (lipoma) – інкапсульована пухлина, що складається зі скупчень жирових клітин. Характерні ознаки її залежать від локалізації. Пухлина, що розташовується на фасції – м’яка, має досить чіткі межі; під фасцією – являє собою випуклість без виражених обрисів; на задній шийній фасції – досить щільна.

Ліпоми видаляють хірургічним способом. Прогноз при даному захворюванні сприятливий. Методів профілактики виникнення ліпом не розроблено.

Ліпому диференціюють від гуми, фіброми, саркоми.

Неврома (neuroma) – пухлина, що складається з нервових клітин. Виявляють рідко. Має вигляд поодиноких чи множинних утворень жовтуватого або коричневого кольору. Розміри в діаметрі бувають – в межах від 3 – 5  мм  до 5 – 10 см. Локалізуються невроми на тулубі та кінцівках.

Невроми видаляють нейрохірурги. Прогноз цього захворювання сприятливий; зрідка невроми малігнізуются у саркому.Методів профілактики розвитку невром не розроблено.

Міома (myoma) – пухлина, що розвивається з поперечносмугастих (рабдоміома) або із гладких (лейоміома) м’язів.

Рабдоміома буває рідко. Виникає як у чоловіків, так і в жінок. Локалізується на кінцівках, іноді може розвинутися в міокарді. Дуже повільно (роками) збільшується, не викликаючи ніяких відчуттів та розладів. Виявляється випадково (діагноз підтверджується результатами гістопатологічних досліджень).

Лікують рабдоміому  хірургічним методом.

Прогноз захворювання сприятливий; зрідка рабдоміома може малігнізуватися в рабдоміосаркому.

Методів профілактики даного захворювання не розроблено.

Лейоміому здебільшого діагностують у чоловіків молодого і середнього віку. Формується внаслідок інтенсивного розвитку гладких м’язів дерми, гіподерми, придатків шкіри, соска молочної залози, судин, а також м’язів шкіри статевих органів. Ці пухлини, як правило, бувають множинні, іноді розташовуються групами. Це рухомі (разом зі шкірою), дуже щільні, жовтувато-рожеві, зрідка коричнюваті утворення. Розміри  в межах від 1– 2 мм до 1 – 3 см і більше.

Лікують лейоміоми  хірургічними методами чи кріодеструкцією.

Прогноз захворювання сприятливий; рецидиви лейоміом після їхнього видалення бувають рідко.

Міобластома зернисто-клітинна, міобластома Абрикосова (myoblastoma granulo-cellularea Abricosoff) локалізується в тканинах гортані, ясен, у м’язах кінцівок. У шкірі пухлина має вигляд щільних плоских чи круглих вузлів величиною до 3,5 см, що іноді містяться на ніжці. Колір пухлини блідувато-рожевий чи білуватий. Поверхня може ставати гіперкератотичною. Міобластома іноді малігнізується і метастазує, може викликати біль, симптоми здавления навколишніх тканин. Діагноз захворювання підтверджується результатами гістопатологічних досліджень.

Міобластому видаляють хірургічним шляхом. Прогноз захворювання для життя сприятливий, після видалення міобластом бувають рецидиви. Методів профілактики не розроблено.

Гемангіому часто розглядають не як справжню пухлину, а як ваду розвитку. Гемангіоми частіше бувають капілярні, кавернозні, а також венозні, артеріальні і змішані.

Капілярнігемангіоми здебільшого локалізуються на шкірі обличчя, шиї (майже 60 % випадків усіх гемангіом), тулубі, верхніх кінцівках, червоній облямівці губ, слизовій оболонці рота, в сітківці , у внутрішніх органах. Вони мають вигляд рожевих, яскраво-червоних, синюшно-фіолетових (“винних”), зірчастих (“рубінових”) плям, вузлуватих утворень різних розмірів, що виступають над шкірою. Зазвичай гемангіоми з’являються з народження, у перші тижні життя дитини, і спочатку збільшуються з її ростом, а потім не змінюються.

Кавернозна гемангіома шкіри є  новоутворення величиною від просяного зерна до волоського горіха і має м’яку консистенцію, вишневий чи фіолетовий кольори. Поверхня її частіше горбикувата, іноді гладенька. При натисненні гемангіома спадає і блідне; при кашлі може  напружуватися, збільшуватися.

Гемангіоми видаляють хірургічним шляхом або піддають променевому лікуванню, кріотерапії, електрокоагуляції. Досить ефективна лазеротерапія.

Прогноз захворювання сприятливий; випадки малігнізації гемангіом невідомі. Методів профілактики даного захворювання не розроблено.

Диференціюють гемангіоми від геморагічних плям, пігментних невусів.

Лімфангіоми (limphangioma) бувають рідко. З’являються зазвичай з народження. Розрізняють капілярні, кавернозні та кістозні лімфангіомы. Вони можуть локалізоватися на шкірі обличчя, тулуба, в підшкірній основі, на червоній облямівці верхньої губи, в печінці, селезінці, нирках, у средостінні.

Капілярна лімфангіома має вигляд плоскої припухлості не більше 2 – 3 см у діаметрі, без чітких меж, м’якшої консистенції, ніж навколишня тканина. Шкіра, що покриває її, не змінюється.

Кавернозна лімфангіома являє собою м’який вузол, вкритий незміненою шкірою. Іноді вона проростає шкіру і утворює на її поверхні тонкостінні м’які напівпрозорі пухирці величиною із сочевицю, наповнені лімфою.

Кістозна лімфангіома реєструється найчастіше (60 % від усіх лімфангіом). Локалізується вона ззавичай у місцях розташування лімфовузлів, в ділянках внутрішніх і зовнішніх трикутників шиї, у середостінні. Це велике, м’яке, напівсферичне безболісне утворення, не спаяне зі шкірою. Шкіра над нею частіше не змінюється, зрідка стає злегка синюшною.

Лікування лімфангіом проводять оперативним, склерозуючим або комбінованим методами. Прогноз захворювання після радикального лікування сприятливий. Методів профілактики не розроблено.

Диференціюють захворювання від атером, гемангіом, контагіозного молюска.

Гломусова пухлина Барре – Массона (tumor glomicus Barre – Masson), чи артеріальна ангіоневрома.Виявляють  рідко. Це щільне пухлинне новоутворення, що розміром не більше за вишню. Локалізується на шкірі, в підшкірній основі поблизу нігтів, рідше – на тулубі, шиї, голові. У разі  локалізації в ложі нігтя її важко відрізнити від піднігтьової остеоми або меланоми. Однак наявність різкого болю при гломусовій пухлині допомагає правильно встановити діагноз.

Лікують  захворювання шляхом оперативного видалення пухлини. Методами вибору  можуть бути  електрокоагуляція, кріо – чи лазеротерапія. Прогноз захворювання сприятливий – пухлина не метастазує.  Методів профілактики не розроблено.

Гломусову пухлину Барре – Массона диференціюють від невроми і фіброми.

Остеома шкіри (osteoma cutis) – пухлина, що виникає внаслідок утворення в шкірі кісти, зумовленої метаплазією чи попередньою кальцифікацією. Остеоми розвиваються з ембріональних зародків. Це тверді, рухомі, безболісні вузлики, бляшки невеликих розмірів. Локалізуються в дермі або в гіподермі (виявляються на рентгенограмі).

Лікування остеом здійснюють оперативним шляхом. Прогноз захворювання сприятливий. Методів профілактики не розроблено.

Фіброма шкіри (fibroma cutis) – пухлина фіброзної тканини.

Фіброми мають  вигляд округлих вузлів (2 – 15 мм у діаметрі) тілесного, жовтуватого або синюшно-червоного кольору. Вони  завжди розташовуються на широкій ніжці.

Лікування фібром шкіри здійснюють хірургічними методами і електрокоагуляцією. Прогноз при цьому захворюванні сприятливий. Фіброму шкіри варто диференціювати від саркоми, ліпоми, невроми, гігроми тощо.

Міксома (myxoma) – пухлина слизової тканини. Виявляють рідко. Локалізується на щоках, пахвових ямках, жіночих геніталіях, спині, стегнах.

Лікування полягає в радикальному хірургічному чи електрохірургічному видаленн. Прогноз захворювання в більшості випадків сприятливий.

Міксому слід диференціювати від фіброми, гігроми, бурсита і т.д.

Синовіальна кіста (cysta sinovialis) – невелика пухлина слизової тканини. Локалізуються синовіальні кісти зазвичай на нігтьових фалангах кистей, рідше – ступнів. Часто бувають облямовані еритематозним віночком. Лікування  полягає в хірургічному видаленні кіст і променевій терапії. Диференціюють захворювання від фіброми, гігроми.

Невуси (nevus) є неврогенними пухлинами.

Пігментні невуси – це обмежені вади розвитку шкіри і прилеглих слизових оболонок. Розрізняють епідермальні, дермальні й межові пігментні невуси, а також блакитний. Ці утворення виявляють на різних ділянках шкіри, але частіше – на спині, сідницях, нижній частині живота,  стегнах (у деяких  випадках одразу після народження) пігментних плям від 2 мм до кількох сантиметрів у діаметрі (гігантський невус може мати розмір з долоню і більше). На тлі пігментних невусів (особливо межового і блакитного) нерідко розвиваються меланоми. Великі пігментні невуси в період статевого дозрівання часто починають збільшуватися швидше, ніж звичайно, колір їхній стає більш насиченим.

Блакитний невус – це  округлі чи овальні плями, величиною до 2 – 10 мм. Діагностують в осіб середнього віку, частіше в жінок. Локалізується часто на шкірі обличчя, верхніх кінцівок. у глибокому шарі дерми, чим і пояснюється синюватий чи синювато-чорний колір. З віком поступово збільшується кількість меланоцитів і утворюються фіброматозні інфільтративні вузли.

Лікування невусів проводять хірургічним методом. Електроексцизія, кріотерапія, електрокоагуляція – неприпустимі. Прогноз захворювання в більшості випадків сприятливий, однак при блакитному і прикордонному невусах можлива  їхня малігнізація.

Стареча бородавка (verruca senilis), чи себорейна бородавка, здебільшого зустрічається у літніх людей, зрідка в молодих. Локалізується на тулубі, обличчі, кінцівках. Має вигляд округлих чи неправильних сірих, коричневих або чорних вузликів (0,5 – 2 см у діаметрі). Вони нерідко зливаються. Їхня поверхня іноді блискуча, в окремих випадках вкрита пухкими, просоченими жиром роговими масами. Діагноз точно встановлюється тільки на підставі результатів гістологічних досліджень.

Лікування цього захворювання здійснюють хірургічним способом, електрокоагуляцією, кріотерапією. Прогноз захворювання сприятливий; малігнізація відбувається дуже рідко.

Старечу бородавку диференціюють від чорного акантозу, нейрофіброматоза, від родимих плям тощо.

Кератоакантома (keratoacanthoma), чи молюск роговий, буває частіше в чоловіків. Виявляється утворенням поодиноких (у літніх  осіб) чи множинних (у молодих) вузлів. Вони локалізуються на обличчі, тильній поверхні кистей, рідше в інших місцях; неболісні, розвиваються швидко (через 3 – 4 тиж досягають 1 3 см у діаметрі). Спочатку вузли мають напівкулясту форму. Потім у центрі пухлини з’являється кратероподібне аглиблення, заповнене коричнюватою роговою масою, оточене щільним рожевим чи синюшними валиками. Після видалення цієї маси оголюється ворсинчасте, бородавчасте дно. Кератоакантома через 1 – 3 міс самостійно розсмоктується, залишаючи  поверхневий рубчик. Лімфовузли в процес не втягуються. Іноді кератоакантома переходить у плоскоклітинний рак.

Для лікування здійснюють кріодеструкцію, діатермокоагуляцію. Необхідне спостереження онколога. Прогноз захворювання у більшості випадків сприятливий, однак є повідомлення, що кератоакантома може малігнізуватись (5 – 20% випадків). Методів профілактики  кератоакантом не розроблено.

Кератоакантому слід диференціювати від плоскоклітинного і базальноклітинного раку, контагіозного молюска та бородавчастого туберкульозу шкіри.

Старечий кератоз (keratosis senilis) виявляють, як правило, у літніх осіб, частіше в жінок. При ньому на обличчі і руках утворюються сірувато-коричневі чи чорні плоскі, сухі, множинні вузлики різноманітної форми і величини (від 5 мм до 2 – 3 см у діаметрі). Вони покриті твердими лусочками, іноді мають бородавчасту поверхню. Їхньому виникненню сприяють вплив інсоляції  та  вітру. Ці вузлики відносяться до передракових пухлин  (у 20 – 25 % випадків трансформуються у спіноцелюлярний рак).

Лікують захворювання електрокоагуляцією, кріотерапією, Букки-рентгенотерапією. Ефективна також лазеротерапія.

Прогноз зазвичай сприятливий, однак можлива малігнізація вогнища внаслідок постійних травматичних впливів.

Диференціюють старечий кератоз від старечих бородавок, іхтіозиформного невуса (бородавчастого невуса) та звичайнииих бородавок.

Шкірний ріг (cornu cutaneum) – обмежене, схоже на маленький ріг тварин (до 1 – 1,5 см висотою) розростання рогових мас.

У літньому віці шкірний ріг під впливом атмосферних впливів може малігнізуватися.

Лікування здійснюють шляхом видалення вогнища електрокоагуляцією його основи. Прогноз захворювання найчастіше сприятливий. Для профілактики  слід вчасно лікувати ушкодження шкіри і її запальні процеси, особливо хронічні.

Шкірний ріг диференціюють від бородавок, фібром, остеом шкіри.

Диспансерне динамічне спостереження. Лікар частини проводить огляд осіб, яким видалили шкірний ріг, один раз на 3 міс, дерматолог двічі разу на рік. Тривалість спостереження – 1 рік, якщо немає рецидивів.

Сосочкова сирингоцистаденома (syringocystadenoma papilliferum), або невус (naevus syringocystadenomatosus), є доброякісною невоідною пухлиною потових залоз. Частіше виявляють у осіб  віком до 30 років, рідше – у немовлят і людей похилого віку. Виявляється  поодинокими, іноді множинними вузликами до 2 – 10 мм у діаметрі, що містяться на широкій основі або на ніжці. Зрідка вузлики мають вигляд маленьких кіст зі світлим умістом. Поверхня їхня бородавчаста, вкрита кірками. Висипи локалізуються у пахвових   ділянках і на волосистій частині шкірі голови. Вони не малігнізуються. Діагноз захворювання встановлюється на підставі результатів гістологічного дослідження.

Лікують хірургічними методами, електроексцизією. Прогноз здебільшого сприятливий.

Диференціюють  від сосочкової форми базально-клітинного і плоскоклітинного раку, бородавок, фібром,  лимфангіом і ін.

Множинні доброякісні епітеліоми (epitheliomata benigna multiplica) розвиваються в зрілому, рідше в дитячому, пубертатному віці, частіше у жінок. На шкірі тулуба, зрідка обличчя, кінцівок виникають  численні новоутворення у вигляді лентикулярних папул чи бляшок з периферійним валиком і запалим центром (рубець, атрофія). Колір їхній червонуватий, ціанотичний, коричнюватий. Вони існують довгостроково, не метастазують, виразкуються рідко, іноді перероджуються в базаліому чи спіноцелюлярний рак.

Це захворювання лікують хірургічним методом, опроміненням, кріотерапією. Прогноз зазвичай сприятливий; зрідка відбувається малігнізація.

Циліндрома шкіри (cylindroma) – доброякісна  невоїдна пухлина шкіри, що нерідко має спадковий характер. Частіше буває в жінок. Виявляється множинними, рідше поодинокими щільними гладкими блискучими кулястими пухлинами різної величини, кольору нормальної шкіри. Вони виникають у молодому, зрідка в дитячому віці. Локалізуються на волосистій частині голови, рідше на обличчі, шиї, верхній частині тулуба. Ростуть повільно. Кількість їх поступово збільшується.

Лікування  здійснюють хірургічним методом, а надалі рекомендують пластичну операцію. Хворі повинні перебувати під спостереженням онколога.

Прогноз захворювання сприятливий, але циліндроми слинних, сльозових залоз є злоякісними пухлинами. Циліндрому шкіри диференціюють від аденокістозної епітеліоми, атероми, ліпоми. Працездатність при циліндромі шкіри не знижується, але захворювання може створювати обмеження для ряду професій.

Аденоїдна кістозна, або множинна, епітеліома (epithelioma adenoidea cystosa multiplex)виявляється у вигляді безсимптомних множинних вузликів жовто-рожевого кольору. Величина їх варіює від розмірів просяного зерняти до волоського горіха. Вони з’являються у жінок в період статевої зрілості, рідше – в дітей. Локалізуються на щоках, волосистій частині голови, зрідка на тулубі, кінцівках. Збільшуються повільно. Не малігнізуються. Іноді захворювання носить спадковий характер.

Лікують захворювання шляхом електроексцизії чи оперативного втручання. Прогноз захворювання сприятливий.

Аденоїдну кістозну епітеліому диференціюють від інших вад розвитку епідермісу і придатків шкіри.

Сірингому (syringoma)виявляють здебільшого вжінок. Виникає, як правило, в дитячому віці. Проявляється виникненням круглих, овальних, жовтуватих або червонуватих вузликів, що виступають над поверхнею шкіри. Величина їх варіює від розмірів просяного до пшеничного зерна. Вони локалізуються в ділянці грудної клітки, ключиць, іноді на шиї, животі, верхніх кінцівках, на статевих органах.

Лікування здійснюють кріотерапією; при великих елементах показане хірургічне видалення. Прогноз захворювання сприятливий.

Сірингому диференціюють від інших  вад розвитку шкіри і її пухлин. Працездатність не знижується.

Кальцинована епітеліома (epithelioma calcificans) виникає у дитинстві, іноді після травми. Виявляється у вигляді безсимптомного поодинокого круглого, овального вузлика (вузла), майже кісткової щільності, що зазвичай виступає над рівнем шкіри. Величина його варіює від розмірів просяного зерна до волоського горіха. Вузлик рухомий, шкіра над ним не змінюється, збільшується повільно.

Лікування  здійснюють хірургічним методом. Прогноз  сприятливий.

Диференціюють (гістологічними методами) від фіброми. Працездатність  не знижується.

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on марта 25, 2013 at 22:13.

Add a comment

Comments are closed.