Дерматити

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Дерматити

Етіологія та патогенез

Дерматити (dermatitides) – запалення шкіри, що розвиваються внаслідок безпосередньої дії на неї патогенних чинників фізичної, хімічної або біологічної природи. До фізичних чинників належать механічне подразнення (тиск та тертя), підвищену й низьку температуру, ультрафіолетові промені, електричний струм та іонізуючу радіацію. Хімічні речовини можуть бути облігатними і факультативними подразниками. Облігатні подразники здатні зумовити ураження шкіри в будь-якої людини. Вони називаються артифіціальними, або простими. Факультативні подразники спричинюють дерматит лише в осіб, що мають сенсибілізацію до них. Такі дерматити називають алергічними. Біологічні чинники – опіки рослин, укуси комах, тощо.
За перебігом розрізняють гострі та хронічні дерматити, за клінічною картиною – еритематозний, бульозний (везикульозний) та некротичний.
Локалізація дерматиту обмежена ділянкою, на яку діяв подразник. При усуненні дії подразника, явища дерматиту зникають самостійно.
Дерматити дуже часті у військовослужбовців, зокрема за наявності професійних шкідливостей (контакт із паливно-мастильними речовинами, компонентами ракетного пального, тощо).

Клінічна картина

Дерматити, зумовлені дією фізичних чинників
Потертість (dermatitis traumatica) виявляється у вигляді еритеми або пузиря, що легко травмується під час ходи, ерозується, може інфікуватися. Розвитку потертості сприяють плоскостопість, потливість, тривале ходіння.
Мозоль (clavus) – обмежений жовтувато-сіруватий болючий гіперкератоз діаметром до 1,5 см. Локалізується переважно на згинальних поверхнях суглобів пальців ніг, підошвах.
Змозоління (callositas callus) – неболючі або малоболючі гіперкератотичні ділянки, що незначно підвищуються над рівнем шкіри і мають сірувато-коричнюватий колір. Висипи внаслідок тривалого травмування локалізуються на шкірі долонь, підошв, часто мають професійний характер.
Опік (combustio) виникає внаслідок дії високої температури. Розрізняють чотири ступені опіку: І – еритематозний, ІІ ступінь – , ІІІ – виразково-некротичний, ІV – змертвіння і обвуглюння шкіри та прилеглих тканин. Опіки завжди болючі, можуть призводити до серцево-судинної недостатності, шоку, аутоінтоксикації, летального кінця. Уражені поверхні легко інфікуються.
Відмороження (congelatio) виникає внаслідок дії низької температури, що спричинює місцевий розлад кровообігу. Розрізняють чотири ступні відмороження: І – збліднення шкіри та втрата її чутливості внаслідок стійкого спазму периферійних судин; ІІ – бульозний, ІІІ – виразково-некротичний, ІV – виражений некроз, що супроводжується гангренізацією або муміфікацією. Відмороженню сприяють алкогольне сп`яніння, виснаження організму, вузьке взуття. Уражені поверхні можуть інфікуватися.
Озноблення (perniones) – ураження шкіри внаслідок тривалих повторних дій низької температури на тлі підвищеної вологості повітря. Хворіють переважно молоді жінки, часто на тлі анемії, розладів периферійного кровообігу, ендокринопатій, інтоксикації. Уражається шкіра носа, вушних раковин, пальців, кистей, стоп, інколи – стегон. Шкіра стає рожево-синюшною або червонуватою, дещо набряклою та інфільтрованою, при зігріванні – болючою.
Сонячний дерматит (dermatitis solaris), або актинічний, може бути раннім і пізнім. При ранньому сонячному дерматиті через кілька годин латентного періоду виникає еритема, у разі прогресуванняі можуть виникнути везикули та пузирі. Висипи супроводжуються болем, пекучістю. Може порушуватись загальний стан: підвищена температура тіла, головний біль, нудота. При пізньому сонячному дерматиті, що виникає за тривалої повторної дії сонця, шкіра ліхенізується, пігментується, стає сухою.
Променевий дерматит виникає внаслідок дії різних видів радіації (a, b, g, рентгенівських променів, нейтронів). Латентний період залежить від тривалості опромінення та отриманої його дози. Ранній променевий дерматит має невеликий латентний період і триває від двох днів до двох місяців, характеризується появою еритеми та порожнинних висипів, випаданням волосся. Пізній променевий дерматит виникає через кілька місяців після опромінення. Характеризується атрофією шкіри, болючою виразкою, що не схильна до гоєння і може перероджуватись у рак.
При ураженнях електричним струмом шкіра стає смугоподібною сірувато-жовтуватою із незначним западінням у центрі. Волосся спіралеподібно скручується. Зона ураження дещо ущільнена, неболюча. Протягом 2 – 3 тиж проходить розпад тканин, причому зона розпаду в 2 – 3 рази перевищує зону ураження. Гоєння триває протягом 2 – 3 тиж з утворенням рубця.

Дерматити внаслідок дії біологічних чинників
Фітодерматит (phytodermatitis) виникає в результаті контакту з деякими рослинами – кропива, примула, білий ясенець та інші.
Дерматити можуть бути внаслідок укусів комах, або контакту з ними (гусінь, сороконіжка).

Дерматити внаслідок дії хімічних чинників
Простий контактний дерматит зумовлений дією кислот та лугів і виявляється відповідно коагуляційним або колікваційним некрозом.
Алергійний контактний дерматит виникає внаслідок сенсибілізації до деяких хімічних речовин у разі повторного контакту з ними. Алергійний контактний дерматит можуть спричинити лаки, краски, мийні та пально-мастильні засоби, тканини та фарби для одягу, пелюшки та горщики у дітей.
Профілактика дерматитів полягає в уникненні дії патологічних чинників.

Лікування дерматитів
Першою чергою слід усунути дію подразнювача.
При потертості призначають ванночки з рожевим розчином калію перманганату, спиртові розчини анілінових барвників, фукорцин, мазі з антибіотиками.
Для лікування мозолів та змозолінь використовують кератолітичні засоби, що містять 5 – 15% саліцилової, бензойної або молочної кислот, 30% сечовини; мозольні пластирі, кріотерапію рідким азотом.
Опіки та відмороження слід лікувати в хірургічних відділеннях. При I та II ступінях уражень використовують аерозолі гіоксизон, лівіан, оксіциклозоль, пантенол, мазі з антибіотиками та глюкокортикостероїдами, напівспиртові примочки.
При ознобленні призначають нікотинову кислоту, рутин, аскорбінову кислоту, місцево – камфорний спирт і 10% іхтіолову мазь.
При сонячному дерматиті використовують холодні примочки 2% борні кислоти, глюкокортикостероїдні аерозолі та мазі. У разі ерозій – розчини анілінових барвників та мазі з антибіотиками. При хронічному сонячному дерматиті призначають похідні хініну, нікотинову кислоту.
Для лікування променевих дерматитів застосовують унітіол, натрію тіосульфат, глюкокортикостероїди в помірних дозах, біостимулятори, інфузії донорської крові. Місцево призначають протиопікові аерозолі, глюкокортикостероїдні мазі, бальзам Шостаковського (вінілін), риб`ячий жир, масло облепихи, мазі “спасатель”, альгофін.
При лікуванні простих контактних дерматитів хімічного походження використовують примочки з 2% борною кислотою, свинцевою водою, пасту Ласара, індиферентні бовтанки, глюкокортикостероїдні мазі.
При алергічних дерматитах призначають антигістамінні та гіпосенсибілізуючі препарати і місцево – глюкокортикостероїдні мазі.

Диспансерне динамічне спостереження. Лікар частини проводить огляд хворих один раз на 6 міс, дерматолог – двічі на рік. Лабораторні дослідження (клінічні аналізи крові і сечі) – один раз на рік, по показанням. Тривалість спостереження – 1 рік за умови усунення шкідливих чинників праці і відсутності висипів.

Метки: , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 24, 2012 at 9:03.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)