Червоний вовчак

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Червоний вовчак

Етіологія і патогенез червоного вовчака (lupus erithematosus) ще остаточно не визначені. Однією із сучасних теорій виникнення червоного вовчака є інфекційно-аутоімунна. В основу цієї теорії покладено нуклеофагоцитоз у кістковому мозку хворих на системний червоний вовчак. Суть процесу полягає в тому, що ядра нейтрофільних та інших лейкоцитів частково втрачають свою базофілію, набрякають, структура хроматину стає нечіткою. Потім ядерна субстанція втрачає свою цитоплазму і фагоцитується нейтрофільними лейкоцитами. Утворюються клітини червоного вовчака, так звані ЛЕ-клітини.
Системний червоний вовчак має такі клінічні форми: 1) гострий; 2) підгострий; 3) трансформований з хронічних форм; 4) хронічний та його варіанти: а) дискоїдний, б) дисемінуючий, в) глибокий, г) центробіжна еритема.
Хворі на хронічний червоний вовчак мають бути під наглядом дерматологів.
Дискоїдному хронічному вовчаку притаманна тріада кардинальних симптомів: еритема, гіперкератоз та рубцеподібна атрофія.
Еритема найчастіше виникає на шкірі обличчя або ділянках, які зазнають сонячного опромінення. Ушкоджена ділянка різко відокремлена від нормальної шкіри. Пляма поступово інфільтрується і рівномірно поширюється по периферії. За формою вона нагадує крильца метелика. В центрі плями дуже швидко з’являється сірувато-біла луска внаслідок гіперкератозу. На внутрішній поверхні луски, яку відокремили насильно, виявляють шипики. Вони утворюються внаслідок вростання епідермісу у волосяні мішечки. При цьому виникає різка болючість (симптом Беньє-Мещерського). Закінчується патологічний процес на шкірі розвитком рубцевої атрофії.
Для лікування хронічного червоного вовчака застосовують синтетичні протималярійні препарати, вітаміни групи В, препарати нікотинової кислоти. Для зовнішнього лікування призначають глюкокорикостероїдні мазі: синалар, локакортен, ультралан, целестодерм та ін.
Дуже важливим є профілактичні заходи. З цією метою призначають фотозахисні креми, а також пасти із салолом. Протипоказане перебування під прямими сонячними променями.
Первинна профілактика дископодібного червоного вовчака полягає в санації вогнищ хронічної інфекції, обмеженні інсоляції, обережному застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, вакцин, сироваток, у захисті шкіри від хімічних подразників, пилу, вологи, вітру.
Вторинна профілактика складається в психотерапії, виключенні впливу прямих сонячних променів, звільненні військовослужбовців від робіт, пов’язаних із променистою енергією від штучних джерел.
Диспансерне динамічне спостереження. Лікар військової частини проводить огляд осіб, що хворіють на дископодібний червоний вовчак, один раз на 6 міс, дерматолог – двічі на рік, терапевт – за потребою. Лабораторні дослідження (клінічні і біохімічні аналізи крові й сечі) двічі рази на рік. Тривалість спостереження – 3 роки, якщо немає рецидивів.

Метки: , , ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on октября 5, 2012 at 7:35.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

Comments are closed.