Надання невідкладної допомоги - Part 2

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Вы сейчас просматриваете категорию: Надання невідкладної допомоги

Перша медична допомога при опіках, відмороженнях, отруєннях технічними рідинами, вихлопними газами


ПЛАН

 ЗАНЯТТЯ ПО МЕДИЧНІЙ  ПІДГОТОВЦІ

ТЕМА-№4: Перша медична допомога при опіках, відмороженнях, отруєннях технічними рідинами, вихлопними газами.

УЧБОВА МЕТА:  Вивчити надання першої медичної допомоги при опіках, відмороженнях, отруєннях технічними рідинами, вихлопними газами.

МЕТОД: Розповідь

час (хв.)

вивчаємі питання

примітка

05

Огляд готовності особового складу до заняття. Оголошення теми навчальної мети і порядку проведення заняття.

20

Класифікація опіків.

15

Надання першої медичної допомоги при різних ступенях опіків.

20

Ступінь відмороження.

15

Профілактика відмороження. Перша медична допомога.

10

Основні поняття про отруєння технічними рідинами та газами.

10

Перевірка засвоєння матеріалу.

05

Підведення підсумків заняття.

Висновки:____________________________________________________________________________

Опік є різновидністю термічної травми, яка пов¢язана з дією на людській організм підвищених температур, а також де яких променевих та хімічних агентів.

В бойовій обстановці термічні опіки можуть виникати від дії світлового опромінення ядерного вибуху, застосування запалювальних засобів, при пожежах, займанні техніки.

Крім цього причиною виникнення опіків є дія деяких хімічних речовин: їдких кислот (їдкий натрій, не гашена рідина, нашатирний спирт, соляна, азотна, сіркова кислота), солей тяжких металів і багатьох інших агресивних речовин.

Недивлячись на те, що кожний опік має свої особливості, одночасно всі вони характеризуються і загальними рисами: глибиною враження тканини, визначеною тривалістю і тяжкістю течії. Ці загальні риси лежать в основі класифікації опіків.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОПІКІВ.

По ступеню тяжкості опіки поділяються на чотири ступені, причому в третій ступені тяжкості виділяються два види: 1, 2, 3а, 3б, 4.

Опік 1-3а ступеню відносяться до поверхневих опіків. Опіки 3б і 4 ступеню до глибоких опіків.

Ступінь опіку визначається на основі перших ознаках і послідуючої течії пораненевого процесу:

1 ступінь – почервоніння, пухлина шкіри в області враження, яка супроводжується пекучою біллю.

2 ступінь -  в зоні дії підвищеної температури на фоні різко вираженої

пухлини та почервоніння шкіри з¢являються пухирі різних розмірів, наповненні прозорою трохи жовтуватою рідиною.

3 ступінь – пухирі з вмістимістю червоного кольору.

4 ступінь – коричневий або чорний струп.

Можна рахувати, що при любому опіку 15-20% поверхні тіла, при глибокому опіку більше 10% поверхні тіла звичайно розвивається опіковий шок. Тяжкість його залежить від поширеності опіку.

Розміри опікових ран – визначається в відсотках по відношенню до всієї поверхні тіла за допомогою одночасного використання правила дев¢яток та правила долоні. Правила дев¢яток складається з того, що площа поверхні окремих частин тіла та кінцівок дорослої людини дорівнює, або рівна дев¢яти відсоткам поверхні тіла. Ця площа для окремих частин тіла складає:

голова та шия                                          9%

груди                                                        9%

живіт                                                        9%

спина                                                        9%

поясниця та ягодиця                                9%

руки                                                         9%

стегна                                                        9%

голені та ступні                                        9%

проміжність                                              1%

Правило долоні: площа долоні дорослої людини дорівнює приблизно 1% поверхні тіла.

НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ РІЗНОМУ СТУПЕНЮ ОПІКУ.

ПЕРШЕ ЗАВДАННЯ надання допомоги – зупинити дію вражаючого фактору.

ДРУГЕ ЗАВДАННЯ – складається з попередження подальшого потрапляння мікробів з зовнішнього середовища в опікову рану.

ТРЕТЄ ЗАВДАННЯ – проведення найпростіших протишокових міроприємств, якщо площа опіку більше 15-20% (при глибокому більше 10%) то попередити розвиток опікового шоку, як правило, не можливо.

В реальній обстановці ядерного або напалмового враження враженому повинно бути введено вміст шприц-тюбіку з надписом “протибольова речовина”.

При необхідності обгорілому на місці проводиться реанімаційні міроприємтсва. Показники до них служить зупинка серця та відсутність дихання. В цьому випадку роблять закритий масаж серця та штучне дихання “рот в рот”, “рот в ніс”, або за допомогою повітроводів.

Після надання першої медичної допомоги обгорілі спрямовуються для надання подальшої допомоги на ПМД самостійно або транспортуються бойовими санітарами.

СТУПЕНІ ВІДМОРОЖЕННЯ.

Відмороження спостерігаються не тільки зимою, але й весною і восени і навіть в південних широтах. В залежності від причин розрізняють чотири види основних відморожень:

відмороження від дії сухого морозу,

відмороження яке виникло при температурі вище нуля,

контактні відмороження,

озноблення.

В дійсний час відмороження поділяють на чотири ступені:

1 ступінь – відчуття зуду, пикучи болі, відчуття “повзання мурах” в вражених місцях.

2 ступінь – на синюшній та запухлій шкірі утворюються пухирі з прозорою рідиною. Вони можуть з¢являтися і через кілька днів після зігрівання.

3 ступінь – при цьому ступені проходить омертвляння всієї шкіри з підшкірною клетчаткою. Утворюються дряблі пухирі з геморагичним змістом. Шкіра бліда та холодна на дотик.

4 ступінь – відморожуються всі слої м¢яких тканин і кістки. Шкіра бліда та синюшна іноді покрита пухирями з гнилісним змістом темного кольору.

ПЕРША  МЕДИЧНА  ДОПОМОГА  ПРИ ВІДМОРОЖЕННЯХ.

В першу чергу проводять міроприємства по зігріванню потерпілого. Мокре обмундирування заміняють сухим. Особливу обережність слід дотримуватись при знятті примерзлого до тіла взуття і одягу щоб не викликати механічного пошкодження відморожених ділянок тіла. Потерпілого зігрівають всіма доступними методами: за допомогою грілок, теплих ковдр, гарячої їжі та пиття. Кровообіг у відморожених ділянках встановлюють шляхом розтирання їх ватою змоченою спиртом або сухими руками обережним масажем цієї області. Після потепління і почервоніння шкіри накладається спиртова або асептична пов¢язка з товстим слоєм вати.

Не можна розтирати відморожені ділянки снігом, так як це веде до додаткового охолодження і нанесень мікротравм. Якщо дозволяє обстановка проводять активне зігрівання обмороженої поверхні у воді, занурюючи в воду температурою +24о С, доводячи її протягом 20-30 хв до 36-40о С з одночасним масажем від периферії до центру, з активними рухами відмороженої кінцівки.

Після зігрівання кінцівки і повернення кровообігу накладається тепла пов¢язка.

Не слід змащувати відморожену поверхню йодом, зеленкою та іншими фарбуючими речовинами, а також мазями та жирами. Це приводить до ускладнення спостереження за відмороженою поверхньою і її обробкою.

ПРОФІЛАКТИКА ВІДМОРОЖЕНЬ ТА ЗАМЕРЗАНЬ.

1.  Боротьба з пітливістю ніг.

2.  При тривалому знаходженні на холоді на декілька хвилин знімати взуття та розтирати ноги.

3.  У зимовий період року  в взуття вкладають підстилки.

4.  Не носити вузьких перчаток, а при роботі на холоді використовувати одно – двохпалі рукавиці.

5.  Своєчасно сушити та заміняти вологі носки.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО ОТРУЄННЯ ТЕХНІЧНИМИ РІДИНАМИ ТА ГАЗАМИ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЇХ НА КОРАБЛІ.

ЧОТИРИХЛОРИСТИЙ  ВУГЛЕЦЬ (міститься в інгібіторних 1, 2). Являє собою прозору, безкольорову, легко рухливу не горючу рідину. Після потрапляння у нутр 50-100 мл рідини і через 10-15 хвилин розвивається картина гострого отруєння. З¢являється рвота з сумішшю жовчі (крові), понос, головний біль, головообертання, відчуття шуму в вухах, нестійкості походки. При потраплянні у нутр необхідно як можна швидше промити шлунок двохвідсотковим розчином соди, або теплою водою, після цього дати випити міцного чаю, кофе.

ФРЕОН 114 В-2. міститься в станції ЖС. Основні міри безпеки при роботі з ним: упевнитися, що в приміщеннях де вмикається станція ЖС, не було особового складу. Не працювати біля станції ЖС з відкритим полум¢ям.

КИСЛОТИ ТА ЛУГИ.

На кораблі є концинтрованні кислоти: сіркова, соляна, азотиста, а також луг і електроліт у електриків. Концентровані кислоти димлять на повітрі, є сильними окислювачами. На організм людини кислоти діють через дихальні шляхи та шкірну поверхню. Пари кислот задушливі і викликають подразнення дихальних шляхів слизистих оболонок. При високій концентрації парів може наступити опік дихальних шляхів.

Потрапляючи на шкіру кислоти викликають опіки. При влученні кислоти на шкіру необхідно негайно обмити вражену ділянку прісною водою, потім протерти 5% розчином соди. При потраплянні кислоти в очі необхідно негайно кілька разів промити їх прісною водою за допомогою вати. При потраплянні луги на шкірну поверхню необхідно застосувати кількаразове обмивання вражених ділянок прісною водою, а потім 3% розчином борної кислоти. При потраплянні луги в очі необхідно промити їх ватою, змоченою 3% розчині борної кислоти.

ОТРУЄННЯ  ШКІДЛИВИМИ  ГАЗАМИ.

До шкідливих газів, які можуть утворюватися в корабельних умовах, відносяться вихлопні гази, окис вуглецю, окис азоту, вуглекислий газ, фреон та інше.

ВИХЛОПНІ ГАЗИ – це складна суміш, яка складається з окису вуглецю, окису азоту, вуглекислоти, вуглеводню, частинок неспаленого пального. Першими ознаками враження вихлопними газами є головна біль, головообертання, загальне ослаблення, подразнення слизистих оболонок верхніх дихальних шляхів та очей (легка форма).

Перша медична допомога при отруєні шкідливими газами замикається в виносі потерпілого на свіже повітря. Звільнити від стискуючого одягу. При зупинці або різкому послабленні дихання проводити штучне дихання

При використанні лакофарбувальних матеріалів необхідно дотримуватись обережності, так як всі ЛФМ отруйні та вибухонебезпечні. Пари майже всіх розчинів отруйні та при високій їх концентрації можливе отруєння особового складу.

Тому, для попередження отруєнь при фарбувальних роботах необхідно:

- працювати у спеціальному одязі, у головному уборі, а при роботі в закритих приміщеннях – у протигазах.

-  в замкнутих та важкодоступних просторах, роботи ведуться тільки в ІСЗ, на час роботи при вході до них або у горловини повинні виставлятися страхуючи для зв¢язку та страхувальники, а також для надання негайної допомоги в випадку необхідності.

-  ЗАБООРНЯЄТЬСЯ на ніч залишатися в свіжопофарбованих приміщеннях.

Опубликовано: сентября 9, 2013.

Add a comment

Перша медична допомога при уражені бактеріологічними засобами можливого ворога


ПЛАН

ЗАНЯТТЯ ПО МЕДИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ

Тема – 2: Перша медична допомога при уражені бактеріологічними засобами можливого ворога.

Учбова мета: Вивчити організацію надання першої медичної допомоги при поражені бактеріологічними засобами на кораблі.

Метод: Розповідь.

час (хв.)

вивчаєме питання

примітка

05

Огляд готовності особового складу до заняття. Оголошення теми, навчальної мети та порядку проведення заняття.

15

Характеристика основних представників бактеріологічної (біологічної) зброї та способи їх застосування.

15

Основні данні про інфекційні захворювання збудники яких, можуть бути застосоване противником  у якості біологічної зброї.

15

Правила поведінки особового складу та надання першої медичної допомоги враженим в умовах бактеріологічного нападу.

15

Порядок проведення профілактики при застосуванні противником бактеріологічної зброї.

10

Призначення постів термометрії та екстреної профілактики. Захисний одяг.

10

Правила проведення дезінфекції у приміщеннях медичного призначення.

10

Перевірка засвоєного матеріалу.

05

Підведення підсумків заняття.

Висновки:______________________________________________________________________________________

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ БАКТЕРІОЛОГІЧНИХ (БІОЛОГІЧНИХ) ЗАСОБІВ ТА ЗАСОБІВ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ.

Бактеріологічною зброєю називається зброя, вражаюча дія якого основана на використанні хворобних мікробів та токсинів збудників хвороб людини, тварин та господарчих рослин. Бактеріологічна зброя включає в себе бактеріальні засоби та різни боєприпаси (прибори), в яких вони використаються для нанесення враження противнику.

Бактерії-мікроорганізми рослинного походження, переважно одноклітинні, видимі тільки за допомогою мікроскопу.

В залежності від біологічних особливостей одні бактерії могуть збуднювати захворювання тільки у людини (холера, брюшной тиф) другі у тварин та птах (чума рогатої худоби, птах), третьї визивають захворювання у людини та у тварин (чума, сібірська язва, туляремія).

Віруси – це мельчайші організми в сотні та тисячі раз менш чим бактерії. Побачити їх можливо тільки за допомогою електронного мікроскопу. Вони добре переносять висушування та замороження.

Грибки це організми рослинного походження, відрізняючись від бактерій більш складнішою будовою. Устойчивість їх в зовнішньому середовищі значніш вище, чим бактерії вони добре переносять висушування, дію сонця та дезінфікуючих засобів. Захворювання викликаємі грибками називаються мікозами. При цих захворюваннях пошкоджуються волосся, нігті, шкіра.

Токсини це яди які вироблюються де якими бактеріями. Токсини збудники бутулизма, стовбняка, дифтерії, через мірно отруйні та при потраплянні до організму тварини або людини вони викликають тяжке захворювання.

СПОСОБИ ВИКОРИСТАННЯ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН.

Біологічні речовини могуть використовуватися розпиленням сухих або рідинних рецептур, в яких знаходяться збудники одного або де кільках захворювань:

1.  розповсюдженням хворих комах або щурів;

2.  диверсійними методами.

Основним методом розповсюдженням мікробів являється створення над ціллю мікробних аерозолей. Аерозолі являють собою звішені у повітрі частинки, які складаються з скопління мікробів. Ці частинки розповсюджуються повітряними потоками.

Для створення аерозолей використовуються різні технічні засоби: біологічні боєзапаси підривної дії, боєголовки ракет, бомби, міни, снаряди, генератори або розпилювач на літаках безпілотних засобах, аеростатах наземних засобів кораблях та підводних човнах.

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗАРЯЖЕНИХ КОМАХ ТА ЩУРІВ.

Заражені переносники на протязі тривалого часу зберігають здатність передавати людині або тварині збудника.

Розсіювання переносників може проводитись за допомогою авіаційних бомб, касет особливих конструкцій, різного роду контейнерів а також спеціальних приборів та пристроїв. Де які комахи, наприклад двокрилі та гризуни можуть швидко пересуватися, активно вступати в контакт з людиною. Нападаючи на людину та тварин, переносники можуть заразити їх при укусі. Зараження може відбутися також при роздавлюванні комах та кліщів та тілі.

Бактеріологічною зброєю можуть бути збудники чуми, холери, ботулізму, сібірска язва.

ЧУМА – тяжке, небезпечне захворювання, яке здатне до широкого епідемічного розповсюдження.

Збудник чуми – паличкоподібний мікроб, достатньо стійкий на об’єктах зовнішнього середовища, особливо в холодну пору року. Найбільш часто зустрічаються дві форми: – бубонна (бубон – запалений лімфатичний вузол), і легенева. При бубонній формі ураження проходить через укуси блохи. При легеневій формі, як правило повітряно-капельним способом, через дихальні шляхи.

ОЗНАКИ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Інкубаційний період 2-3 доби, менш 6-9 днів. Захворювання починається гостро, внезапним підвищенням температури тіла, головною біллю, покутям загальної розбитості. При бубонній формі основним симптомом існує бубон. Спочатку з’являються болі в місцях майбутнього бубону. Бубон буває великий від горіха до курячого яйця (пахові, бедренні, підмишечні та ін.)

Легенна форма чуми починається внезапним та швидким підвищенням температури тіла, сильним ознобом, головною біллю, віддишкою, кашлем з кров’янистою мокротою, біллю у грудях та бредом.

ХОЛЕРА – також відноситься до особо небезпечних кишковим інфекціям. Збудник – вібріон, мікроб. Джерелом інфекції існує хвора людина або здоровий бактеріоносій. Зараження переходе тільки через рот. Дуже важлива своєчасна ізоляція та госпіталізація хворого.

БУТУЛІЗМ – це гостре інфекційне захворювання, характеризується слабкостью скелетної та гладкої мускулатури, розлад зору, ковтання, сечеіспускання. Зараження здійснюється аліментарним шляхом.

Ознаки : інкубаційний період від декілька годин до декілька днів. Відчувається почуття важкості, нудоти, рвота. Змінюється тонус м’язів скелету, гортані та піщеводу і летальний кінець.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ О/С ТА НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОРАНЕННИМ В УМОВАХ БАКТЕРІОЛОГИЧНОГО НАПАДУ.

При проведенні бойових дій на зараженому участку місцевості з метою попередження враження необхідно виконувати міри безпеки.

Обов’язково використовувати індивідуальні засоби захисту. При відсутності табельних, використовувати підручні. Без крайнеї необхідності не сідати та не лягати на землю, палубу корабля даже у захістному одязі. Неможно брати посторонії предмети або торкатися до них.

Перша медична допомога (само-, взаємодопомога) надається з метою зниження вражаючої дії бактеріологічної зброї. Використовуються для цього протибактеріальні засоби в таблетках жовтого кольору, яки розташовані у двох пеналах аптечки індивідуальної (АІ). При загрозі бактеріального нападу або поранення слідує відкрити кришку пенала, висипати на долоню необхідну кількість таблеток та ковтнути їх, запиваючи водою. При відсутності води таблетки розжувати та проковтнути.

При наданні першої медичної допомоги пораненим в очазі зараження необхідно виконувати міри захисту від предбаченного занесення на пораненні та опікові поверхнї бактерій та токсінов. Поранених та хворих з очагу враження евакуюїрують до спеціальних шпіталей.

ОБОВ’ЯЗКИ О/С ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ ОЧАГА БАКТЕРІОЛОГИЧНОЇ ЗБРОЇ.

Висока дісциплінованість, суворе виконування порядку, санітарно-гігієнічних вимог, правил санітарної обробки та дезінфекції особовим складом дозволяє запобігнути зараженню та виконувати встановлену задачу.

Всі особи, розташовані в очазі зараження, а також особи, користувавшиєся підозрілою на зараження водою, харчовими продуктами та різними предметами, рахуються враженими бактеріальними засобами.

До з¢ясування виду використаних  бактеріальних засобів проводиться  обсервація.

Кожний виявленний хворий повинен бути ізолірован, при цьому своєчасно.

В тих випадках коли встановлюється що проивник застосував збудників особо небезпечних інфекцій (чума, холера, оспа), або з¢явилась масове розповсюдження іньших захворювань, на весь очаг зараження накладується карантин.

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ПРОТИВНИКОМ БАКТЕРІОЛОГИЧНОЇ ЗБРОЇ, БІОЛОГИЧНОЇ ЗБРОЇ.

Підвищення несприймаємості організму до інфекційних хвороб у особового складу досягається проведенням профілактичних прививок та застосуванням антибіотиків та інших лікарських засобів.

Профілактичні прививки у ВМС проводяться систематично за плановим порядком проти грипу, віспи, брюшного тифу, паратифів А та В, і туберкульозу.

При загрозі бактеріологичного нападу та по епідеміологичним показникам повинні проводитися прививки проти інших інфекційних захворювань (сипного тифу, холери, чуми, туляремії, бруцелезу, сібирської язви, енцефалитів).

При застосуванні бактеріологичної зброї викоритсовуються протибактеріальні засоби в таблетках жовтого кольору, які розташовані в двох пеналах АІ. Крім цього створюються пости екстренної профілактики, на яких особовий склад отримує засоби не спецефічної екстренної профілактики препаратами, які використовуються з метою екстренної профілактики (відночсяться сиворотки, гамоглобуліни, бактеріофаги деякі хімічні препарати, і антибіотики).

ПРИЗНАЧЕННЯ ПОСТІВ ТЕРМОМЕТРІЇ. ЗАХИСНИЙ ОДЯГ.

Пости термометрії призначені для раннього виявлення хворих з проведенням термометрії і прийомам засобів екстренної профілактики.

Захисний одяг призначений для роботи з хворими особливо-небезпечними інфекціями, а також для захисту відкритих частин тіла від влучення на них збудників хвороб, знезараження вдихаємого повітря і для захисту від комах та кліщів. Найбільш повний захист забезпечує костюм протичумний першого типу. Повний комплект протичумного костюму складається з:

1.  бавовняного комбінезону;

2.  капюшону або хустинки;

3.  халату протичумного;

4.  окулярів захисних (типу шоферских);

5.  ватно-марлевої маски (респіратора);

6.  перчаток гумових;

7.  чобіт гумових;

8.  фартука кліїончотого;

9.  рушника.

Дезінфекція – це комплекс спеціальних міроприємств, які спрямовани на знищення збудників інфекційних хвороб в зовнішньому середевищі. Розрізняють два види дезінфекції: профілактичну та осередкову.

Профілактична дезінфекція проводиться з метою попередження інфекційних захворювань , шляхом своєчасного знищення збудників в місцях їх можливого скупчування. Проводиться щоденно в місцях загального користування ( в гальюнах, вмивальниках, лазнях, прачках).

Текуча дезінфекція проводиться в ізоляторах та лазаретах кораблів з моменту ізоляції хворого до госпіталізації або випики після повного видужування, з метою попередження розповсюдження інфекціїї за межи осередка. Знезараженню піддаються виділення зворого (мокроти, рвотної маси, промивні води, кал та сеча), а також посуд, залишки їжі, білизна, перев¢язочний матеріал, приміщення та всі предмети, які в ньому знаходяться. При цьому застосовуються три способи дезінфекції: механічний, фізичний, хімічний.

Заключна дезінфекція проводиться одноразово, негайно після ізоляції хворого, видуження або смерті з метою знищення збудників інфекційних захворювань, розсіяних в тих місцях, де він був розташован. Вона проводиться не пізніше, ніж через три години з моменту ізоляції хворго.

Дезінфекція проводиться розчином ДТСГК за допомогою автомакса або гідропульту.

Дезінсекція це комплекс міроприємств, які спрямовани на знищення членістоногих носіїв збудників інфекційних захворювань, також побутових комах. Також як і дезінфекція, дезінсекція поділяється на профілактичну та осередкову.

Опубликовано: сентября 8, 2013.

Add a comment

Перша допомога при отруєні від укусу комах


Насамперед варто вжити заходів, що перешкоджають надходженню отрути в тканини і її поширенні. З усіх перепончатокрилих комах жало залишають тільки бджоли, оскільки їхній апарат для жалення має зазубрини. Тому, знайшовши жало, треба обережно видалити його разом з отрутним мішечком, підчепивши нігтем, знизу нагору. Для ослаблення токсичної реакції, відразу після вжалення комахою, треба до цього місця прикласти шматочок цукру, це сприяє витягуванню отрути з ранки. При загальній токсичній реакції, для сповільнення усмоктування отрути, на місце набряку варто покласти лід, сніг, грілку з холодною водою чи рушник, змочений у холодній воді. Потерпілому рекомендується якнайбільше пити. Не можна використовувати сиру землю та глину для місцевого охолодження – це може привести до зараження крові чи зараженні стовбняком . При кропивниці спостерігається значне зниження артеріального тиску, тому треба дати постраждалому 20-25 крапель кордіаміну. Алкоголь категорично протипоказаний, тому що він сприяє збільшенню проникності судин, що приводить до посилення набряків. Загальна алергійна реакція ліквідується прийомом будь-якого антигистаминного препарату (димедролу, супрастина). В іншому перша допомога при гострій алергійній реакції така ж, як і при загальній токсикації : притулити холодну грілку до місця вжалення, прийняти 20-25 крапля кордіаміну. При важкій загальній реакції, потерпілого треба швидко доставити до лікаря. (Важкі наслідки можуть бути при вжаленні слизуватих оболонок рота, якщо оса чи бджола випадково попадають у рот. Набряк може поширитися на зев і гортань та викликати задуху). Той, у кого хоча б один раз виникала алергійна реакція на отруту бджоли, оси, шершня чи джмеля, повинний неодмінно звернутися до аллергологу. Таким людям у літній період треба завжди мати при собі виданий аллерголом так називаний паспорт хворого алергійним захворюванням. У ньому вказується прізвище, ім’я, по батькові власника, його вік, домашня адреса, телефон, діагноз, телефон аллергологнческого кабінету, де спостерігається хворий, і ті негайні заходи, які треба вжити у випадку вжалення перепончатокрилими. Особливо, термінові міри необхідно вживати у випадку розвитку анафилактического шоку. Потерпілого варто укрити, обкласти грілками з теплою водою, дати 1-2 таблетки димедролу, 20-25 крапля кордіаміну. У важких випадках, коли у потерпілого зупинилося серце і припинився подих, треба зробити серцево-легеневу реанімацію: штучне дихання і закритий масаж серця. Укуси комарів, мошок, мокриць, ґедзів, крім сверблячки шкіри, можуть викликати підвищену дратівливість, втрату апетиту, безсоння, загальне нервове стомлення. Крім того, дрібні комахи часто попадають в очі і до вух. Кращим засобом індивідуального захисту від комах, що турбують, є репеленти –які відлякують комах, речовини типу „тайга” „репудин”, „дэта” і ін. У місцях, що особливо населені такими комахами, застосовують марлеві накидки чи спеціальні сітки Павловского, які просочені цими препаратами. Ними ж можна просочувати намети і верхній одяг. При укусах перепончатокрилими – бджолами, джмелями, шершнями (до загону перепончатокрилих відносяться також мурахи ) – виникає місцева чи загальна реакція. Місцева реакція добре відома кожному, кого хоч раз вжалила бджола чи оса: сильний біль, сверблячка і печіння, червоність і значний набряк в області укусу. Особливо набрякають віка, губи, щоки. Тривалість місцевої реакції 1-8 доби. Загальні реакції бувають токсичними й алергійними. Токсичні реакція виникає, коли людини одночасно вжалять кілька десятків комах. Жінки і діти більш чуттєві до отрути перепончатокрилих, ніж чоловіки. При загальної токсичній реакції може з’явитися кропивниця – волдирна свербляча, висипка по всьому тілу. Вона супроводжується високою температурою, різким головним болем, блювотою, іноді маренням, судорогами. Алергійна реакція на отруту перепончатокрилих виникає приблизно в 1-2% людей, і для її розвитку кількість отрути значення не має. Досить, щоб людину вжалила хоч би одна комаха. Ступінь тяжкості такої реакції може бути різна. Її проявом бувають кропивниця, набряк обличчя, вушних раковин. Дуже небезпечний набряк язику і гортані, що може викликати задуху. У ряді випадків спостерігаються задишка, затруднений хрипкий видих, сильне серцебиття, запаморочення, біль у животі, нудота, блювота, можлива короткочасна утрата свідомості. Найважча алергійна реакція – анафилактический шок, що загрожує життю потерпілого. Він розвивається відразу після вжалення : людина непритомніє (іноді на кілька годин), у неї порушується діяльність багатьох органів і систем, у першу чергу серцево-судинна і нервова.

Опубликовано: августа 11, 2012.

Add a comment