Атипові хронічні піодермії

Медицина для Вас

Рефераты по медицине, лекции по медицине

Атипові хронічні піодермії

У наш час етіологія і патогенез атипових піодермій остаточно не з`ясовані. В більшості випадків при цих захворюваннях бактеріологічно визначаються стафілококові асоціації. Але їхніми збудниками можуть бути паличка синього гною, протей, коринебактерії, вільно живучі амеби та інші мікроорганізми. Атипові піодермії мають переважно хронічний характер, виникають на тлі значних змін реактивності організму.
Розрізняють такі клінічні види атипових піодермій:
Шанкриформна піодермія (Pyodermia chancriformis) за своїми проявами нагадує твердий шанкр при сифілісі. Виникає в будь-якому віці, переважно на статевих органах, червоній каймі губ, повіках здебільшого у вигляді поодинокої, безболісної округлої ерозії або виразки діаметром до 1,5 см з гладким кольору м`яса дном, вкритим гноєм. При пальпації в основі ерозії або виразки визначається деякий інфільтрат. Регіонарні вузли можуть бути збільшені, майже неболючі при пальпації, рухомі, не спаяні між собою та прилеглими тканинами.
Піогенна гранульома (Granuloma pyogenicum), або ботріомікома, з`являється на місцях травмування шкіри у вигляді пухлиноподібного м`якого при пальпації утворення на звуженій основі розмірами до лісового горіха синювато-червоного кольору. Гранульоми вкриті брудно-коричнюватими кірочками, легко кровоточать. Розміщуються переважно поодиноко на шкірі пальців та обличчя, але можуть виникати і в роті. Лікують їх шляхом хірургічного видалення, кріодеструкції або діатермокоагуляції.
Хронічна глибока виразкова піодермія (pyodermia chronica profunda ulcerosa) виникає здебільшого на тлі патології судин та гемопоезу. Висипання локалізуються переважно на гомілках, тилі стоп, кистях, але можливі на будь-якій ділянці шкіри. Захворювання починається з утворення синюшного або червонуватого інфільтрату, що має тістоподібну консистенцію, розмірами від 1 см до долоні. В деяких місцях вогнище розм`якшується з утворенням численних нориць з яких виділяється гній. Далі утворюється виразка, яка згодом може вкриватися соковитими вегетаціями. Захворювання вирізняється резистентністю до лікування, триває роками.
Хронічна виразкова піодермія (pyodermia chronica ulcerosa), виникає на шкірі нижніх кінцівок, переважно гомілок внаслідок неадекватного лікування. Виразки бувають поодинокі або нечисленні їхні розміри варіюють.
Хронічна абсцедуюча піодермія (pyodermia chronica abcadens) розвивається переважно на шкірі сідниць або шиї. Виникають кілька синюшних або червоних вузлів розміром до лісового горіха. Внаслідок гнійного розпаду утворюються нориці. Процес може тривати протягом кількох місяців. При загоєнні залишаються нерівні мостикоподібні рубці.
Підривний фолікуліт (folliculitis suffodiens). Розвивається на волосистій частині голови, переважно в осіб із зайвою вагою. Виникають множинні глибокі дрібні вузли, що швидко зазнають гнійного розплавлення з утворенням підшкірних гнійних порожнин, що з`єднуються між собою фістульозними ходами. Перебіг тривалий. В процесі загоєння утворюються потворні гіпертрофічні рубці.
Папульозний псевдосифіліс (pseudolues papulosa). Розвивається в аногенітальній ділянці у жінок, переважно молодого віку, внаслідок потрапляння на шкіру піхвових виділень, що містять велику кількість трихомонад. Виникають множинні неболючі запальні червонуваті папули розмірами до 1 см, що можуть ерозуватися. Регіонарні лімфатичні вузли, як правило, не збільшуються.

Метки: ,

Опубликовано в Шкіряні захворювання пользователем admin on августа 15, 2012 at 15:35.

Add a comment



Previous Post:

Next Post:

No Replies

Feel free to leave a reply using the form below!


Leave a Reply

(Spamcheck Enabled)